Скорочено Премудрий пискарь Салтикова-Щедріна М. Е
Батько й мати в пискаря були розумні, прожили довго й заповіли синові дивитися в обоє. Оглянувся пискарь – скрізь його підстерігають небезпеки: “усяка риба його заковтати може, а він нікого заковтати не може”. Так що риба! Навіть водяна блоха здатна “у хребет упитися й до смерті замучити”.
“Навіть свій брат пискарь – і той, як побачить, що він комара изловил, цілою чередою так і кинуться віднімати. Віднімуть і почнуть друг із дружкой битися, тільки комара задурно розтріпають”. Ну, звичайно, і людина теж загрожує життя пискаря
Видовбав він собі носом хитру норку й затаївся в ній. Уночі вирішив “моціон робити” (рухатися), а вдень “сидіти в норі й тремтіти”. Страху пискарь однаково натерпівся: те рак у нори стояв, то щука. Але пискарь “не вийшов з нори, та й шабаш “. Сім’ї пискарь не завів – ” як би тільки самому прожити!
” “І прожив премудрий пискарь таким родом з лишком сто років. Усе тремтів,
” Але перед смертю (“Жив – тремтів, і вмирав – тремтів”) йому стало страшно від марності й порожнечі його життя: “Які були в нього радості? кого він утішив? кому добра рада подала?.. ” І ніхто його премудрим не називав.
А тільки дурнем, бовдуром і “срамцом”. Навіщо берегти осоружну, нікому не потрібне життя?