Переказ добутку Дикий поміщик Салтикова-Щедріна М. Е

План переказу 1. Поміщик просить у Бога забрати з його землі мужика. Бог не почув його проханню. 2. Селяни, молячи Бога, зникають із володінь дурного поміщика. 3. Поміщик починає усвідомлювати наслідки зникнення селян. 4. Поміщик дичавіє.

5. Селян повертають у маєток дикого поміщика, а дурному поміщикові виносять догану. Переказ Казка починається традиційним прийомом: “У деякому царстві, у деякій державі жив-був поміщик… ” Усього в нього було багато, але сам поміщик був дурний, читав він газету “Звістка”, і тіло в нього було м’яке,

розсипчасте. Якось заблагав цей поміщик Богові й попросив Всевишнього, щоб той позбавив його від присутності мужика. Але Бог не почув проханням дурного поміщика.

Один раз поміщик прочитав у газеті “Звістка” слово “намагайся!”. И почав він намагатися за всіма правилами. Селянська курка на панський двір заблукає, він її в суп, дрова селянин вирішив нарубати в панському лісі – він дрова відбере й ще штраф візьме Своїм сусідам похваляється, що штрафами він на селян краще діє. У всім обмежувати став поміщик селян своїх.

І от вони заблагали Богові, щоб він позбавив їх від такої долі. Бог почув молитву

сиріт і зробив так, що на всьому просторі володінь дурного поміщика не стало мужиків. Куди подівся мужик, ніхто й не помітив. Вийшов поміщик ранком на балкон, потягнув носом і чує: чисте повітря зробився Натурально, залишився задоволений. Став поміщик жити так поживати й думати, чим себе утішити.

Запрошує він актора Садовского з акторками до себе. Садовский привіз акторів. Оглянувся й запитав поміщика: куди ж він своїх мужиків подів? Хто буде вмиватися подавати?

Не сподобалося Садовскому в поміщика, виїхав він і акторів відвіз. Вирішує поміщик запросити генералів, щоб зіграти з ними в карти. Генерали відгукнулися, приїхали Спочатку вони не могли зрозуміти, чому тут повітря став чистіше? А поміщик пояснив, що він позбувся від мужика.

Пограли генерали в кульку кілька разів, прийшла черга Горелку пити, а закусити нема чим. Поміщик льодяник їм із шафи дістав так по друкованому прянику на кожний. Не сподобалося генералам у поміщика, виїхали вони незабаром.

Поміщик залишився один. Став мріяти, що завезе з Англії парові машини, які будуть усе робити за мужика; розведе він плодовий сад… Поміщикові сниться сон: усе, що він не міг зробити наяву, він робить у сні.

Прокинувшись, він вертається в реальність. У маєток приїхав капітан-справник, що пояснив дурному поміщикові, що зникнення селян привело до того, що припинилося надходження податків і податей, що державна скарбниця порожня, що вироблені селянами продукти зникли, що країні загрожує голод. Без “мужика” занепадає не тільки економіка – за рахунок мужика, від якого пахнуло половою й овчиною, існує й “культурний” поміщик. Це розуміють усе влада імущі.

Отже, знищивши мужика, поміщик перетворюється у ворога держави. Не випадково йому справник на прощання сказав: “А, чи знаєте, чим це пахне? ” Поміщикові стала чудитися посилання, але раптом його осіняє здорова думка, що, може, там і перебуває його “милий мужик”?

Але все-таки за порадою газети “Звістка” дурний поміщик продовжує свою лінію. “Ні, краще зовсім здичавію, краще буду з дикими звірами по лісах скитаться”, аби тільки не сказав ніхто, що “російський дворянин, князь Урус-Кучум-Кимдибаев від принципів відступив”. Ні в чому не винного мужика, як злочинця, “изловили й оселили”, а дикому поміщикові, що став схожий назверя незважаючи навіть на те, що він був призвідником всієї смути, було наказано “наиделикатнейше вселити, щоб він фанфаронства свої припинив і надходженню в казначейство податей перешкод не лагодив”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ добутку Дикий поміщик Салтикова-Щедріна М. Е

Categories: Твори з української літератури

Links