Гарненька юна дівчина Параска у вісімнадцять років уперше їде з батьком Солопием, Черевиком і мачухою Хавроньей (Хиврей) на ярмарок у Сорочинці. Так гарна вона, що всі зустрічні парубки з повагою знімають шапку перед її сивовусим батьком. А от мачуха викликає глузування – таке зле й навіть дика червона особа її. На глузування та відповідає витонченою українською лайкою – за що й одержує грудкою бруду в очипок (чепець) від засмаглого парубка в білій світці. А хлопець так сподобався пасербиці…
На ярмарку він знаходить дівчину й відразу заводить мовлення про одруження. Батько не проти, тим більше що новоявлений зять відразу веде його почастуватися під “яткой”, де ціла флотилія пляшок. Однак мачуха дівчини влаштовує Солопию скандал: з таким хлопцем, що “заклеїв” їй особа гноєм, весіллю не бувати! Грицько дуже засмучений. До нього пристає шахраюватий циган: якщо Грицько віддасть йому волів “за двадцять”, те циган з товаришами влаштує йому весілля з Параской. Ідея цигана полягає в тому, щоб використовувати слухи, що на місці ярмарку – розгул нечистої сили. Усіх лякає “червона
світка”! Існує легенда про те, що ніколи вигнаний з пекла рис пристрастився до випивки й замість плати заклав шинкарю свою червону світку. Обіцяв повернутися за нею через рік. Але сувою була з такого розкішного матеріалу, що шинкарь не витримав і продав неї. За світкою з’явилися чорти у вигляді свиней на ходулях і висікли шинкаря шкіряними батогами. А сувою з тих пор з’являється те отут те там – і всім приносить нещастя. Хоч на шматки її порежь – сповзуться. І знову починає сувою шкодити. Бракує тепер світці рукава – і чорт ніяк не може заспокоїтися. Хивря приймає в себе під час відсутності чоловіка поповича. Пригощає його, кокетує – і раптом: стукіт тележних коліс – чоловік прйехал. Попович у страху лізе на горище. Гості починають пригощатися, по колу ходить баклажка із сивухою. Хтось із присутніх розповідає історію про червону світку. Раптом лунає свиняче рохкання – верб вікно виставилася страшна свиняча пика. Гості повскакивали, з горища звалився попович… Усе розбіглися з лементами: “Чорт! Чорт!” Наступного дня Солопий Черевик повів продавати свою стару кобилу, оглянувся – а замість кобили бовтається на ремінцях рукав від “червоної світки”. Так ще його разом з кумом забрали в кутузку за злодіїв ство. А чому вони бігли із всіх ніг? Риса злякалися? Чесна людина не побіжить! Виходить, що Солопий сам у себе кобилу украв. Все що відбувається – циганський розіграш. Грицько є героєм і звільняє Черевика в обмін на обіцянку все-таки видати за нього Параску. Грицько і його товариші цигани знайшли покупця на стару кобилу й пшеницю Черевика. Хивря одержала гроші – і помчалася купувати собі обновки. Поки вона бігала за обновками, уже влаштували веселе весілля з музикою й танцями. Що повернулася Хивря не змогла пробитися крізь юрбу що святкують. Не вдалося їй перешкодити щастю пасербиці… Але от регіт і пісні завмерли. “Чи не так і радість, прекрасна й непостійна гостя, летить від нас, і дарма самотній звук думає виразити веселощі? У власній луні чує вже він смуток і пустелю й дико внемлет йому. Чи не так жваві други бурхливої й вільної юності, поодинці, один за іншим, губляться по світлу й залишають, нарешті, одного стародавнього брата їх? Нудно залишеному! І важко й смутно стає серцю, і нема чим допомогти йому”.
