Переказ повести Зачароване місце Гоголя Н. В

М. В. Гоголь “Зачароване місце” План переказу 1. Рудий Панько згадує історію зі свого дитинства. 2. Дід іде на баштан (на баштан) з онуками ганяти горобців і сорок. 3. Приїзд чумаків (селян, що займалися торгівлею сіллю, рибою). 4. Хлопці й старий дід танцюють.

5. Герой попадає в зачароване місце, де, як він думає, перебуває скарб. 6. Пошуки зачарованого місця наступного дня. 7. Зустріч старого з нечистою силою.

8. Скарб виявився обманом. 9. Дід вирішив більше ніколи не вірити чортові. Переказ Головний герой, Рудий Панько, відомий оповідач байок,

починає своє чергове оповідання, що підтверджує повір’я: якщо “захоче обморочити диявольська сила, то обморочить; їй-богу, обморочить”. Він згадує давню історію, случившуюся з його дідом. Один раз дід взяв їх із братом, тоді ще хлопчиськ, ганяти горобців і сорок на баштані.

Проїжджали мимо знайомі чумаки. Став їхній дід пригощати динями, а онуків попросив станцювати казачка. Так сам не всидів і пустився в танок. І трапилося тут чортовиння якась. Тільки захотів дід “розгулятися й виметнуть ногами на вихорь якусь свою штуку – не піднімаються ноги, та й годі”.

Пустився знову, так не витанцьовується,

оглянувся, нічого знайомого не побачив, а тільки гладке поле. Став придивлятися, наткнувся на доріжку в темряві. Осторонь від доріжки на могилці спалахнула свічка.

Вирішив він, що це скарб, так копати було нема чим. Щоб не втратити це місце, повалив більшу гілку дерева. На інший день, ледве стало смеркти в поле, дід взяв заступ і лопату й пішов шукати скарб. Але так і не знайшов, тільки дощ його замочив. Вилаяв дід сатану й повернувся ні із чим.

Наступного дня дід, як ні в чому не бувало, пішов на баштан викопати грядку для пізніх гарбузів. А коли проходив повз того зачарованого місця, зайшов на його середину й ударив заступом у серцях. І раптом знову опинився в тім же самому полі.

Знайшов схованку, отпихнул камінь, так вирішив тютюну понюхати. Раптом хтось пчихнув позаду. Оглянувся – нікого. Став копати, побачив казан. Отут погань початку його лякати: поперемінно з’являлися перед ним пташиний ніс, бараняча голова й ведмідь.

Страшно було так, що хотів уже дід усе кинути, але шкода було розставатися зі скарбом. Схопив він абияк казан і “давай бігти, скільки діставало духу; тільки чує, що позаду щось так і чеше прутами по ногах…” …Уже давно з хутора прийшла мати з горщиком гарячих галушок, усі повечеряли, мати вимила посуд, а діда досі немає.

Вимила вона горщик і вийшла на кухню, а там дід виявився. Він расхвастался, відкрив казан, а там: “Що ж би, ви думали, таке там було? ну по малій мері, подумавши гарненько, а? золото? От те-те, що не золото: сміття, дрязг… соромно сказати, що таке”.

З тої пори дід і онукам покарав не вірити чортові: “И бувало, як почує, що в іншому місці неспокійно, сам хреститься й нас змушує. А місце зачароване тином загородив і весь бур’ян і сміття, що вигрібав з баштана, кидав туди. Так на цьому місці нічого доброго ніколи й не виросло”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ повести Зачароване місце Гоголя Н. В

Categories: Шкільні твори

Links