Скорочено МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ – ОСТАП ВИШНЯ
Автобіографія Остапа Вишні написана у звичній для нього гумористичній манері.
Народився він у містечку Груні, точніше, подія ця трапилась не в самому містечку, а в хуторі Чечві, де батько працював прикажчиком у маєтку поміщиків. Вік немовляти провів у колисці з вервечками. Був другою дитиною у багатодітній родині, після нього народи
Лося ще п’ятнадцять дітей. Генеалогії своєї не знає, тільки те, що один дід був хліборобом, а другий – шевцем.
Як, звичайно, кожен письменник, мав умови для розвитку свого таланту, як-то: бур’яни,
“Тижнів зо три після того хворів. І отоді я зрозумів, що я на щось потрібний, коли в такий слушний момент не вбився”.
Вчився у школі у хорошого вчителя Івана Максимовича, який не раз бив школярські пальці лінійкою. Це, мабуть, теж мало велике значення.
Біля маєтку барині “формувалася класова свідомість” – з одного боку цілував ручку, а з другого толочив клумби.
Потім учився у міській двокласній школі разом з М. Зеровим, але
У Києві закінчив фельдшерську школу. Працював у залізничній лікарні. За часів революції був дуже активний.
Книгою, яка справила на майбутнього письменника найбільше враження, був “Катехізис” Філарета, бо дуже боляче билася. Не гірший був і “Руський паломник”.
1919 року почав писати в газетах у Кам’янці-Подільському за підписом Павла Грунського. Виробити мову йому допомогли порами Агатангела Кримського та Модеста Пилиповича Левицького, з якими мав нагоду працювати разом.
Жив у Києві, у Харкові. Працював у “Вістях” перекладачем. З часом зробився Остапом Вишнею та й почав писати гуморески.
Потім “купив портфеля – зробився справжнім солідним письменником”.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)