Скорочено КРИЛА – ІВАН ДРАЧ
Новорічна казка
Через ліс-переліс,
Через море навкіс
Новий рік для людей подарунки ніс:
Кому – шапку смушеву,
Кому – люльку дешеву,
Кому – модерні кастети,
Кому – фотонні ракети,
Кому – солі до бараболі,
Кому – три снопи вітру в полі,
Кому – пушок на рило,
А дядькові Кирилові – крила.
Був день як день, і раптом – непорядок,
Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.
Пробивши вату, заряхтіли радо,
На сонці закипіли сині крила.
Голодні небом, випростались туго,
Ковтали
А в дядька в серці – туга,
А в дядька в серці – тіні.
(Кому – долю багряну,
Кому – сонце з туману,
Кому – перса дівочі,
Кому – смерть серед ночі,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові, прости Господи, – крила).
Жінка голосила: “Люди як люди,
Їм доля маслом губи змастила.
Кому – валянки,
Кому – мед од простуди,
Кому – жом у господу,
А цьому гаспиду,
Прости Господи, – крила?!”
Так Кирило до тями брів,
І, щоб мати якусь свободу,
Сокиру бруском задобрив,
І крила обтяв об колоду.
Та коли захлинались сичі,
Насміхалися
І, пробивши сорочку вночі,
Знов кипіли пружинисті крила.
Так Кирило з сокирою жив,
На крилах навіть розжився –
Крилами хату вшив,
Крилами обгородився.
А ті крила розкрали поети,
Щоб їх муза була небезкрила,
На ті крила молились естети,
І снилося небо порубаним крилам.
(Кому – нові ворота,
Кому – ширшого рота,
Кому – сонце в кишеню,
Кому – дулю дешеву,
Щоб тебе доля побила,
А Кирилові – не пощастить же
Отак чоловікові! – крила).
(2 votes, average: 2.50 out of 5)