ЗНО – Іван Драч – Література XX ст

Література XX ст.

Тема 38. Іван Драч (нар. 1936 р.)

Іван Драч – поет пошуку нового змісту і форми.

“Художнику – немає скутих норм. Він – норма сам, він сам в своєму стилі…”

(І. Драч)

Особливості творчого стилю І. Драча:

– основні жанри творчості: балада (“Балада про соняшник”, “Крила”), вірш, поема, поема-мозаїка (“Чорнобильська мадонна”), поема-симфонія (“Смерть Шевченка”), притча, драматична поема (“Дума про Вчителя”, “Соловейко – Сольвейг”), етюд (“Етюд про хліб”, “Сонячний

етюд”), кіноповість, кіносценарій (“Пропала грамота”, “Вечори на хуторі біля Диканьки”), літературно-критична розвідка та ін.;

– поєднання епічності з найруженим драматизмом та ліричністю;

– різноплановість художнього мислення: прозорі образи (часто фольклорні), складні метафори (інколи переростають у символи), філософічність роздумів про загальнолюдські цінності з одночасним зображенням приземлених картин;

– поетична мова збагачена науковою лексикою, незвичайними асоціативними рядами, метафорами, символами;

– модернізує класичну форму балади (зображення історичних, героїчних

ситуацій з елементами фантастики): приземлює сюжети, вводить в реалії побуту, моделює незвичайні ситуації духовного вибору;

– сонцепоклонницькі мотиви.

Провідні теми і проблеми:

– кохання не тільки в межах суб’єктивного, а й об’єктивного (в космічному дійстві буття);

– тема засудження фашизму в усіх проявах;

– роздуми над призначенням поета і поезії, сутністю мистецтва;

– творча свобода;

– екологічні проблеми;

– хліб – святиня, символ міцної родини, життя, гостинності;

– краса і потворність людської душі;

– велич Кобзаря – одного з найкращих українських синів;

– доля звичайної людини та ін.

Перша збірка І. Драча “Соняшник” ознаменувала новий етап у розвитку української лірики своїм жанровим новаторством.

“Балада про соняшник” (1962), що увійшла до збірки, була перекладена багатьма мовами світу.

Поет реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно – історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет. Поет розширює просторові координати художнього світу, сміливо відштовхуючись від побутових, буденних реалій житія і піднімаючись до широких узагальнень.

У баладах І. Драча ліричний суб’єкт вміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивовижне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.

У “Баладі про соняшник” побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов’язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси у повсякденному житті. Уже на початку балади соняшник (невід’ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття) зазнає метаморфоз:

В соняшника були руки і ноги,

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці,

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців із рогатки.

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вуха воду…

Поет застосовує фольклорний мотив перевтілення: у творі соняшник – це хлопець. Завдяки асоціаціям реальні предмети стають символами. Образ сонця набуває метафоричного смислу і символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформується в образ звичайнісінького сільського дядька. Миттєві порушення пропорцій, неочікувані просторові й смислові зміщення, асоціативні комбінації явищ і предметів стають важливим інструментом для вираження ідеї твору. У цих видозмінах важливу роль відіграє момент сенсації. Це своєрідний психологічний “зоровий план”, адже зіставлені події і картини вражають свідомість читача.

Образи соняшника і сонця надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нероздільно пов’язаний з реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без “земного”, реального буття, яке творча особистість втілює у витворах мистецтва.

Твір завершується монологом:

Поезіє, сонце моє оранжеве!

Щомиті якийсь хлопчисько

Відкриває тебе для себе,

Щоб стати навіки соняшником.

Поетика твору є модерною. Баладу написано верлібром, ритмічна розкріпаченість якого давала можливість авторові вільно передати рух складних картин, думок і почуттів.

Балада – жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально – побутової тематики з драматичним сюжетом.

Метаморфоза – перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна.

Верлібр – вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної довжини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ЗНО – Іван Драч – Література XX ст

Categories: Твори до ЗНО

Links