Скорочено “Государ” Макиавелли
Трактат Государ – головний предмет міркування Макиавелли й центральний політичний образ, створений їм у трактаті. Попередньо розглянувши, які бувають типи держав (“республіки або керовані єдиновладно”, гл. I), давши історичні приклади їхніх різних варіантів, Макиавелли переходить до проблеми політичної влади й насамперед тих умов, які дозволяють неї завоювати, а завоювавши, удержати. Починаючи з XIV глави, він цілком зосередився на особистості правителя, що видно вже з назв окремих глав: “Про те, за що людей, особливо государів, вихваляють
Це поняття (virtu) Макиавелли стосовно до своєму Г. позбавляє колишнього гуманістичного значеия – моральної чесноти й тлумачить у значенні скоріше античному, пов’язаному з військовою доблестю. Наступний і остання XXVI глава “Государя” – “Заклик опанувати Італією, звільнити неї з рук варварів”. Макиавелли не бачить у сучасній йому історії людини, гідного цієї мети
Тому він готовий\’погодитися навіть на те, щоб неї здійснив невартий, якийсь і послужив прототипом для його Г., – Чезаре Борджиа, герцог Валентині. Син тата Олександра VI, він виявляв собою приклад самого жорстокого, напористого й до пори до часу щасливого політичного авантюриста. Після смерті тата доля, щоправда, відвернулася від Чезаре, прирікаючи його на загибель (1507), а держава, створювана їм з такою майстерністю й такою кров’ю, – на катастрофу. Макиавелли був безпосереднім Свідком того, як ця держава рождалосъ у війнах, тому що з доручення Флорентійської республіки 1502-1504 р. не раз супроводжував війська герцога Валентині, у своїх повідомленнях не раз попереджав, наскільки той небезпечний і підступний. При житті колишній для Макиавелли політичним супротивником, Чезаре після своєї смертистанет тим оригіналом, з якого буде списаний портрет ідеального сучасного Г.