Скорочено “Глуха пора листопаду” Давидова

Сергій Дегаев, революціонер, приїжджає в Петербург; він згадує своє московське дитинство, молодшого брата Володю (зараз він живе в Саратові), сестру Лізу (вона вчиться в консерваторії), дружину Любу. Коли Дегаев приходить до сестри, він знайомиться з її другом Миколою Блиновым, студентом гірничого інституту. Млинців теж зайнятий революційною роботою – він показує Дегаеву “голуба” – унтер-офіцера, що переносить записки засуджених з Петропавловской міцності на волю. Дегаев буває на конспіративних сходках у братів Карауловых, де зустрічається

з поетом Якубовичем і іншими революціонерами – Флеровим, Куницким, Ювачевым. Прапорщик Ювачев згадав свої зустрічі з Дегаевым в Одесі – той призивав до терору, що викликало протест у Ювачева; крім того, прапорщика насторожували арешти “слідами Дегаева”. Дегаев відправляє сестру в Москву, а Блинова в подорож по Росії з конспіративними дорученнями

Директор департаменту поліції Пліві приймає агента Яблонского; таємно, за шторами, є присутнім обер-прокурор Победоносцев, якого зацікавив агент Яблонский. Агент запевняє директора Пліві, що керується не кар’єрними й не меркантильними міркуваннями;

він уважає, що варто припинити дії терористичної фракції. Пліві нагадує про практичні турботи – незабаром коронація, варто попередити можливість замаху на государя

Яблонский “не може дати гарантій”, Пліві прощається з ним. Судейкин у Москві – перевіряє готовність до коронації; Ліза Дегаева в Москві шукає робітника Нила Сизова (до нього в неї записка від брата Сергія), але, не заставши його, віддає лист його матері; коронація проходить без ексцесів. Ніл Сизов живе під Москвою в батька своєї нареченої Сашка. Він був умілим слюсарем і токарем, раніше разом зі своїм старшим братом Дмитром працював у залізничних майстернях. Сизовы почали заступатися за скривджених робітників, їх заарештували – Нилові вдалося бігти, а Дмитра начальник московського розшуку Скандраков почав змінювати ксотрудничеству.

Доведений до розпачу, Дмитро кидається на Скандракова з ножем, а сам вистрибує у вікно; Скандраков через якийсь час оправився від поранення, а Дмитро, що зламав хребет, умирає в тюремній лікарні. Після довгих скитаний по московських нічліжках Нил поселяється в шляхового обхідника Федора, батька Сашка. Володя Дегаев служить у Саратові, перебуває під секретним наглядом поліції; у Саратов приїжджає Млинців, знайомиться з Володею. У розмові Судейкина й Пліві виникає ідея замаху на міністра Толстого. Цим планом Судейкин ділиться Сяблонским.

Готується замах на Толстого; Нил Сизов робить снаряди: йому допомагає Володя Дегаев, якого перевели в Петербург. Дегаев приїжджає за кордон, зустрічається з Тихомировим і Ошаниной – революціонерами старої гвардії. Перед цим Тихомирову одна з революціонерок, що приїхали в Париж, сказала про свої підозри із приводу Дегаева. На очній ставці з Дегаевым вона підтвердила свої обвинувачення, і Тихомиров переконався в її правоті. У Петербург нелегально, під видом англійця Норриса, приїжджає революціонер Герман Лопатин.

Він довідається, що скрізь, де побував Млинців, емісар Дегаева, пройшли арешти. Тільки один дерптский приятель Блинова, про яке той не сказав Дегаеву, залишився на волі. У розмові з Дегаевым Лопатин з’ясував всю правду: Дегаев і секретний агент Яблонский – одна особа

Щоб почасти виправдати себе в очах революціонерів, Дегаев-Яблонский улаштовує вбивство Судейкина. Після цього він їде за кордон – революціонери обіцяли йому зберегти життя. Там же, у Лондоні, виявляється Володя Дегаев, брати пливуть в Америку. Млинців, не витримавши підозр у зрадництві (він не знає про викриття Дегаева), кидається з мосту в Неву й гине. На місце Судейкина запрошений з Москви майор Скандраков – йому має бути розслідувати вбивство інспектора поліції

Поступово заарештовують декількох підозрюваних – Степана Россі, Конашевича, Стародворского. У Москві заарештовують Флерова й Сизова. Провокатор у камері підмовляє Сизова вбити московського прокурора Муравьева й навіть вручає йому пістолет; замах підбудував сам Мурах, у власних цілях. Скандраков переконує Степана Россі назвати імена тих двох, хто брав участь в убивстві Судейкина. Вернувшийся в Росію Лопатин вистежений і арештований

Арештований Петро Якубович. Пліві доручає Скандракову дізнатися про зв’язки колишнього міністра внутрішніх справ Лорис-Меликова й морганатичної дружини Олександра II княгині Юрьевской з революційною еміграцією, зокрема з Тихомировим. Друге доручення полягає в тому, щоб выкрасть або виманити Тихомирова до германської границі, де він буде виданий росіянинові уряду

Скандраков приїжджає в Париж, де зустрічається з агентами російської поліції Ландезеном і Рачковским. Тихомиров утомився й розчарований – революційний рух розгромлений, усе кінчено. Важко занедужав його син Сашко, у нього менінгіт; лікар попереджає, що вісім з десяти хворих цією хворобою вмирають. Але Сашко поступово поправляється, і колись що не вірував Тихомиров відправляється в православну церкву, де з розчуленням молиться. Після видужання сина сім’я Тихомирових поселяється в передмістя Парижа Ла-Рэнси.

Скандраков перлюструє листа Тихомирова й виявляє, що Тихомиров розчарувався в революційній діяльності. Після письмової доповіді Скандракова в департамент поліції й листа Тихомирова на ім’я В. К. Пліві із проханням дозволити повернутися в Росію колишньому революціонерові даровані найвище прохання й дозвіл повернутися, втім, під п’ятирічний нагляд поліції. Тихомиров публікує брошуру “Чому я перестав бути революціонером”; розумний Скандраков розуміє, як важливі думки Тихомирова і його відмова від колишніх переконань, але в російського уряду щирість колишнього революціонера викликає підозри

На засіданні військового суду Лопатин вимовляє останнє слово; вирок вирішений – страта через повішення. До повішення присуджені і його товариші – Якубович, Стародворский і ін. Але імператор Олександр III проявляє милість – страта замінена довічним висновком у Шліссельбурзі. Ніл Сизов засуджений на десять років каторги. Щоб “уберегти від тлетворного впливу державних злочинців”, його помістили серед карних злочинців, з партією яких він у поїзді доставлений в Одесу, а звідти морем – на Сахалін. Пароплав ледь не потонув у берегів Сахаліну – урятував його “Камінь Небезпеки”, на якому пароплав застряг

Людей занурили на шлюпки й перевезли на берег. Нилові незабаром відкрилося, що порядки на каторзі – відколок з “миру вільного” – те ж всесилля хабара, та ж ієрархія, той же обман, та ж національна ворожнеча… Лопатина спочатку оглушило звістку про скасування страти для нього і його подельников; у Шліссельбурзі він почував себе як у безмовній могилі

Доглядач Соколов по кличці Ірод не по службі, а із садистського задоволення мучить арештантів. Крім того, у нього інструкції. Здається, що виходу немає й не буде, влада іродів і інструкцій над всією Росією нескінченна

“Але прислухайся… Ти чуєш, як гудуть і хлюпають Ладога з Невиттю? Слухай!

Почуєш таке, чого не дано підслухати іродам. І таке, перед чим не владні інструкції”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Глуха пора листопаду” Давидова

Categories: Скорочені твори

Links