Хто більше заслуговує характеристики “великодушний государ”: Катерина II, що простила Гринева, або Пугачов, що пощадив його? (По повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)

1. Історичні події в повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”. 2. Образ Пугачова. 3. Милість імператриці 4. Великодушність заколотника й государині. От уже не одне століття повість А. С. Пушкіна “Капітанська дочка” здається читачам як і раніше цікавої.

І причина цьому не тільки захоплюючий сюжет, але й невгаваючий інтерес до реальних історичних подій (добуток розповідає про повстання Омеляна Пугачова). Повість є історичної, незважаючи на те, що головні герої – вигадані персонажі Пушкін дуже багато уваги приділяв особистості самого

Пугачова, завдяки старанням письменника ми одержали можливість краще зрозуміти проводиря селянського повстання. Пугачов дуже твердий, що, безумовно, не може сприйматися нами як позитивна риса. Він, не замислюючись, сіяє навколо смерть і жах, убиває зовсім безневинних людей. З одного боку, жорстокість проводиря повстання змушує нас здригнутися.

З іншого боку, якщо розібратися в тім, що повстання селян стало результатом їхнього найтяжкого життя протягом довгого часу, то жорстокість повстанців стає справою цілком з’ясовним У них просто не було іншого виходу. Полководці, воїни завжди відрізнялися

крайньою жорстокістю, практично всі історичні особи мали ці якості. Зрозуміло, виправдувати це не можна. Не випадково Пушкін у повісті показує самі дивовижні моменти розправи повстанців з безневинними людьми.

Сцени кривавих убивств приводять до того, що Пугачов сприймається нами як найбільший лиходій. По його провині гинуть прості люди, які виявилися на шляху повстанців Однак було б передчасним сприймати Пугачова винятково як лиходія. Так, він злочинець, це безсумнівно.

Адже він порушив всі закони того часу. І він керує випадними каторжниками. Може бути, серед них і були ті, хто потрапив на каторгу випадково. Але в загальній масі всі ці люди зробили тяжкі злочини И на їхній совісті безліч убивств.

Ми б могли сприймати Пугачова як лиходія й злочинця, якби Пушкін не показав у повісті інші якості цієї людини. Не можна не вразитися, як надійшов Пугачов з Петром Гриневим. Адже молодий дворянин сам зрозумів, і ми не можемо з ним не погодитися, що в проводирі повстання була й доброта. Пугачов виявив милосердя до самого Петра Гриневу й до Маші Миронової Ці якості як би суперечать поводженню лиходія. Тому нам стає складніше розібратися в його характері.

Ми починаємо розуміти, наскільки суперечливий образ розбійника. Безумовно, Пугачов був неординарною людиною. Він багато обіцяв селянам, які охоче пішли за ним. У свиті Пугачова були не тільки страшенні злочинці, але й прості, мирні люди. Вони повірили обіцянкам, сподівалися, що їхнє життя зміниться в кращу сторону Біднота покладала надії на Пугачова.

На думку селян, всі вчинки проводиря були закономірними й виправданими. Дворян випливало знищити, тому що вони були гнобителями, і через них селяни жили погано. Звичайно, насправді ідеалізувати образ Пугачова ніяк не можна.

З погляду здорового глузду, Пугачов і його звитий були самими теперішніми злочинцями Вони вбивали мирних людей, порушували всі закони. Дуже цікаво, як Пушкін малює особистісні якості Пугачова. Ми розуміємо, що випадний каторжник насправді розумна й вольова людина, інакше люди не пішли б за ним. Виявляється, але в ньому є й доброта, і навіть шляхетність. Адже він відплатив добром Петру Гриневу за те, що юношапроявил жаль до нього самому Петро віддав заячий кожухар незнайомому мужикові на постоялому дворі.

Здавалося б, це зовсім незначний учинок. Однак у долі Гринева він відгукнувся самим несподіваним образом. І читач із подивом виявляє в Пугачові позитивні риси Звичайно, злодіяння при цьому не можуть піти на задній план. Але ми починаємо сприймати образ Пугачова вже більш об’єктивно. Ми не збираємося виправдувати його жорстокість і злодіяння.

На мою думку, повстання Пугачова можна вважати злочинним Але разом з тим необхідно розглянути особистість проводиря з різних сторін. І в ньому, як у будь-якій людині, ми знайдемо позитивні й негативні риси. У повісті чимало моментів, коли ми із щирою симпатією ставимося до Пугачова. У характері його з’єдналися такі суперечливі якості, як лиходійство й шляхетність, жорстокість і доброта.

Про Катерину II ми довідаємося тільки з останніх сторінок повести, які розповідають об зустрічі Маші Мироновій і государині. Дівчина зважилася на зустріч симператрицей. Це зажадало від її чималих щиросердечних сил.

Марія Миронова прагнула захистити честь свого улюбленого, стерти з його і його сім’ї ганьба за злочин, який він не робив. Махаючи має вроджену скромність, вона позбавлена егоїзму, думає не про себе, а про інших. Дівчина прагне захистити свою кохану людину. Зустріч Маші й государині – це найцікавіший момент повести. Дівчина щиро розповідає незнайомій дамі про те, що відбулося Марія не знає, що перед нею імператриця.

Ця зустріч вирішила долю дівчини і її улюбленого. Розмова Маші й імператриці не може не зацікавити читача. Письменник малює настільки яскраву картину, що ми немов навіч бачимо, як розмовляє бідна дівчина з государинею.

Марія Миронова відстоює невинність свого нареченого. Вона виявилася чудовим “адвокатом”. Адже імператриця була настроєна проти Петра Гринева, уважала його злочинцем, що заслуговує покарання.

Дівчина змогла переконати Катерину II у тім, що все обстояло зовсім інакше. Що ми можемо сказати про імператрицю? Як Пушкін розкриває образ Катерини II?

Можна із упевненістю сказати, що государиня добре розбирається в людях. Вона адже зрозуміла, що Маша Миронова не вміє брехати. Очевидні щирість дівчини, відсутність хитрості й лицемірства Імператриця зробила дівчині й Петру Гриневу найбільшу милість. З юнака зняли обвинувачення, і він був випущений на волю. У повісті сказано, що життя сім’ї Гриневих надалі зложилася благополучно.

Марія й Петро одружилися, і “потомство їх благоденствує в Симбирской губернії”. Кожний одержав по заслугах: Пугачов був страчений, заколотники – розбиті. У державі запанував спокій і благоденство Катерина II змогла захистити свою країну від повстанців. Як відповістити на запитання: хто більше заслуговує характеристики “великодушний государ” – Катерина II, що простила Гринева, або Пугачов, що пощадив його? Кожний із цих людей діяли згідні законам.

Правда, закони в кожного минулого свої. Катерина II дотримувалася норм і правил, які встановлювала сама як імператриця Пугачов робив т же саме, тільки орієнтувався він на свою свиту. Пугачов пощадив Петра Гринева, тим самим порушив закон заколотників, переступив через нього, виявивши доброту й жаль. Якщо говорити про імператрицю, то тут все обстоит трохи інакше.

Вона переконалася в тім, що Петро Гринев невинний, він не переступав законів, не вставав на сторону заколотників Виходить, великодушність Катерини II – це закономірний наслідок того, що вона довідалася щирий хід речей. А великодушність Пугачова бути прямим протиріччям законів, що діють у юрбі заколотників. Отже, його вчинок більше значимо, чим доброта імператриці.

І Пугачова, що пощадив Петра Гринева, можна назвати “великодушним государем” з більшим правом, чим Катерину II, що простила юнака


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Хто більше заслуговує характеристики “великодушний государ”: Катерина II, що простила Гринева, або Пугачов, що пощадив його? (По повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”)