| ГРОЗА Драма в п’яти діях Дія перше |
Суспільний сад на березі Волги. Сидячи на ослоні, міщанин Кулигин захоплюється Волгою. Що прогулюються Кудряш і Шапкин, почувши, як купець Дикої лає свого племінника, обговорюють це. Кудряш співчуває Борисові Григоровичу, уважає, що Дикого потрібно як варто налякати, щоб не знущався з людей. Шапкин згадує про те, що Дикої хотів віддати Кудряша в солдати. Кудряш запевняє, що Дикої його боїться; Кудряш жалує, що в купця немає дочки, а те б він з нею розважився. Борис покірно вислухує
лайку Дикого й іде. Бабуся не злюбила батька Бориса за те, що той женився на шляхетній. Дружина ГриГорея теж увесь час сварилася зі свекрухою. Молодій сім’ї довелося переїхати в Москву. Коли Борис виріс, надійшов у Комерційну академію, а його сестра в пансіон. Їхні батьки вмерли від холери. Якщо діти будуть шанобливі до дядька, він виплатить їм спадщина, залишена бабусею. Кулигин уважає, що Борис із сестрою не одержать ніякої спадщини. Дикої лає всіх домашніх, а вони нічого йому відповісти не можуть. Борис намагається робити все, що йому наказують, але потім однаково не одержує грошей. Якщо Дикому суперечить
хто-небудь, кому він не зможе відповісти, то він зриває злість на домашні. Мандрівниця Феклуша благословляє будинок Кабанових і всю Росіянку землю. Кабаниха обдарила мандрівницю. Вона завжди подає жебраком, а про своїх родичів зовсім не піклується. Кулигин мріє знайти гроші на моделі й створити вічний двигун. Борис заздрить мрійності й безтурботності Кулигина. Борисові ж доводиться губити своє життя, воно в безвихідному положенні, ще й закохався. Тихін намагається разуверить мати в тім, що йому дружина миліше її. Коли Катерина вступає в розмову, Кабаниха говорить, що Тихін повинен тримати дружину в страху. Тихін не згодний з ма терью, з його досить, що дружина його любить. Кабаниха говорить, що якщо він не буде мати твердої влади над дружиною, Катерина заведе коханця. Тихонові увесь час дістається від матері через Катерини, він просить дружину бути стриманіше. Тихін іде до Дикого пропустити чарочку, поки не повернулася його мати. Катерина розповідає Варварі, як вона жила в батьків, жалує, що люди не можуть літати як птаха. Катерина чує лихо; зізнається Варварі, що любить іншого, не чоловіка. Варвара, що звикла до неправди, обіцяє Катерине якось посприяти її побаченням з обранцем, але страх перед гріхом змушує “мужнюю дружину” противитися. Напівбожевільна бариня, що з’явилася в супроводі двох лакеїв, кричить, що краса веде в безодню, загрожує геєною вогненної. Катерина дуже налякана словами барині. Варвара заспокоює її. Коли починається гроза, Катерина й Варвара тікають. Дія друге Кімната в будинку Кабанових. Глаша говорить Феклуше, що все постоянно сваряться, а повинні жити у світі. Феклуша відповідає, що ідеальних людей не буває, вона й сама грішна: поїсти любить. Мандрівниця розповідає про інші країни, людей, які в них живуть і правлять. Всі ці оповідання вкрай далекі від істини, нагадують плутану казку. Довірлива Глаша вважає, що якби не мандрівники, то люди так би нічого про інші країни не знали, а ті їх просвіщають. Феклуша – образ марновірної баби, що живе самими дикими й відсталими поданнями про світ. Однак всі їй вірять – нехай вона навіть розповідає про людей з “собачими головами”. Катерина говорить Варварі, що не переносить, коли неї кривдять, намагається відразу куди-небудь зникнути. Вона зізнається, що любить Бориса, що до неї теж небайдужий. Варвара жалує, що бачитися їм ніде. Катерина не хоче віддавати Тихона. Варвара заперечує їй, що якщо ніхто не довідається, то можна робити всі що завгодно. Катерина говорить Варварі, що не боїться смерті й може покінчити із собою. Варвара повідомляє, що хоче спати в альтанці, на свіжому повітрі, і кличе Катерину із собою. До Катерине й Варвари приєднуються Тихін з Кабанихой. Тихін їде й, дотримуючись наставлянь матінки, карає дружині, як вона повинна без нього жити. Залишившись наодинці із чоловіком, Катерина просить його залишитися. Але він не може не їхати, тому що його послала маменька. Із собою він неї взяти теж відмовляється, тому що хоче відпочити від жаху домашнього життя. Катерина падає на коліна перед чоловіком, просить взяти з її клятву вірності. При прощанні із чоловіком Катерине доводиться кланятися йому в ноги по наставлянню Кабанихи. Залишившись одна, Кабаниха шкодує, що немає до старих колишньої поваги, що молодь нічого не вміє, але хоче жити самостійно. Катерина вважає, що вбиватися за чоловіком, що виїхав, і вити на ганку – тільки людей смішити. Кабаниха сварить її за те, що вона цього не
