Мой, батько дванадцятирічної Меггі, володіє дивовижною здатністю: коли він читає вголос, герої книг оживають, причому в обмін на сторінки книги потрапляє хто-небудь з оточуючих. Так одного разу в будинку Меггі з’явився запеклий лиходій з книги “Чорнильне серце” Капрікорн (Козеріг), його вірний слуга Баста, а також бродячий артист, пожирач вогню Сажерук (Пильнорук), а замість них в казці виявилася мама Меггі.
Капрікорну припав до душі наш світ, і він вирішив знищити всі екземпляри книги зі своєю історією, крім одного, який ретельно охоронявся,
щоб ніхто не зміг послати його назад, але щоб сам він міг змусити Мо, або кого-небудь іншого з таким же даром, вичитати йому його давнього друга – страшну Тінь, здатну лише вбивати. Однак є принаймні дві людини, охочі дістати хоч який-небудь екземпляр історії – Мо, тому що він вірить, що в цій книзі живе його дружина, і Сажерук, тому що він безмежно сумує за своїм рідним світом. І цих двох, які не надто довіряють один одному, але які стали мимовільними союзниками, не зупиняють жодні перешкоди.
Меггі ж, не дивлячись на плачевний досвід батька, теж дуже хоче мати чудовий дар – вичитувати героїв книг,
і то чи спадковість, чи то пристрасне бажання… насправді виявляється, що і вона має цей чудовий дар. Разом з фенолами, автором книги “Чорнильне серце”, вони втілюють в життя ідею Мо, роблять невеличкий відступ в історії, і позбавляються від страшних гостей з книги, а заодно Меггі знаходить маму. Щаслива родина оселяється у своєї родички, бібліофілки Елінор, яка дає також притулок в своєму саду і всяким чарівним істотам, які вийшли з книги – феям, кобольдом, скляним фігуркам… але в нашому світі залишилися ще й Баста, а також Сорока, мати Капрікорна, і ще невтішно ностальгуючий Сажерук, а Феноліо потрапив в створений ним же самим світ. Так що історія не закінчена.