Скорочено “Сліпі” Аверченко

Уже три дні королевствовал скромний письменник АУЕ. Потрібно віддати йому справедливість – він не користувався своєю владою й перевагою свого положення. Усяка інша людина на його місці засадила б критиків і інших письменників у в’язницю, а народонаселення зобов’язав би купувати тільки свої книги – і не менш однієї книги в день на кожну душу, замість ранкових булок. АVЕ поборов спокусу видати такий закон. Дебютував він, як і обіцяв королеві, “законом про проводжання полісменами сліпих і про охорону цих останніх від руйнівної дії

зовнішніх сил, якось: екіпажі, коні, ями й проч.”… И от один раз він бачить із вікна королівського кабінету, як два полісмени тягнуть за шиворот перехожого, а третій стусанами підганяє його позаду. АVЕ вибіг на вулицю

“Куди ви його тягнете? За що б’єте? Що зробила ця людина?

Скількох чоловік він убив?” – “Нічого він не зробив”, – відповідав полісмен. – “За що ж ви його й куди женете?

” – “Так адже він, ваша милість, сліпий. Ми його за законом у ділянку й волокем”. – “По за-до-ну? Невже є такий закон?” – “А як же! Три дні тому назад оприлюднений і набув чинності”.

АУЕ, вражений, схопився за голову й взвизгнул: “Мій закон?!

” Позад якийсь солідний перехожий промурмотав проклін і сказав: “Ну й закони нині видаються! Про що вони тільки думають!” – “Так уже, – підтримав інший голос, – розумний закінчик: “Усякого заміченого на вулиці сліпого вистачати за шиворот і тягти в ділянку, нагороджуючи по дорозі стусанами й стукалками”. Дуже розумно. Надзвичайно добросердно!

Дивна дбайливість!” По розслідуванні загадковий випадок із законом “Про охорону сліпих від зовнішніх сил” роз’яснився. Справа обстояло так. У перший день свого королев-ствования АVЕ призвав міністра й сказав йому докладно про закон. Міністр поклонився й вийшов

Він викликав до себе начальника міста й сказав йому: – Оголосите закон: не допускати сліпих ходити по вулицях без провідників, а якщо таких ні, те заміняти їхніми полісменами, на обов’язку яких повинна лежати доставка по місцю призначення. Начальник міста запросив до себе начальника поліції й розпорядився: – Там сліпі по місту, говорять, ходять без провідників. Цього не допускати!

Нехай ваші полісмени беруть самотніх сліпих за руку й ведуть куди треба. Начальник поліції скликав у той же день начальників частин і сказав їм: – От що, добродії. Нас повідомили про новий закон, по якому всякий сліпий, замічений у хитанні по вулиці без провідника, забирається поліцією й доставляється куди треба.

Зрозуміли? – Так точно, пан начальник! Начальники частин роз’їхалися по своїх місцях і, скликавши поліцейських сержантів, сказали: – Добродії! Роз’ясните полісменам новий закон: “Усякого сліпого, що валандається безглуздо по вулиці, заважаючи екіпажному й пішому руху, – вистачати й тягти куди треба”.

– Що значить “куди треба”? – запитували потім сержанти друг у друга. – Імовірно, у ділянку. На высидку… Куди ж ще… – Хлопці!

– говорили сержанти, обходячи полісменів. – Якщо вами будуть замічені сліпі, що бродять по вулицях, вистачайте цих каналий за шиворот і залицяльникові в ділянку! – А якщо вони не захочуть іти в ділянку?

– Як не захочуть? Пари гарних потиличників, ляпас, міцний стусан позаду – мабуть побіжать!.. – чи Не сказав я “бідні сліпі”, довідавшись уперше про закон “охорони сліпих”?

– сказав ласкаво король. – Бачите! У всій цій історії бідні сліпі програли, а я виграв

– Що ви виграли? – Так як же? Одним моїм критиком менше. Прощайте, милий. Якщо ще здумаєте провести яку-небудь реформу, заходите

“Чекай!” – подумав АVЕ й, перестрибуючи через десять сходів розкішних королівських сходів, утік


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Сліпі” Аверченко

Categories: Скорочені твори

Links