Шлях шукань Пьера Безухова (по романі “Війна й мир”)
Вищі духовні моральні цінності, усвідомлення яких веде героїв до гармонії з миром, – от що затверджує російська класична Література XIX століття. У романі “Війна й мир” Л. Н. Толстой на прикладі Пьера Безухова показує людину, що шукає істину й робить це не розумом, а серцем. На мій погляд, письменник не випадково звертається у своєму добутку до 1812 року. Події цього часу позначилися на людях різних станів, змусили їх по-новому осмислити життя, зрозуміти, що в ній є самим коштовним і дорогим. Тобто сама героїчна епоха 1812 року допомагає людині
Пьер Безухов – один із самих улюблених і дорогих Толстому героїв. Письменник показує його в постійному русі, у сумнівах і пошуках, у безперервному внутрішньому розвитку. Товстої простежує, як міняється характер Пьера Безухова, формує світогляд передової людини епохи – декабриста
Але життєвий шлях Пьера, повний відкриттів і розчарувань, це не типовий шлях декабриста, а тільки особлива, толстовська версія цього шляху. На початку роману перед нами з’являється товстий, масивний парубок з розумним, боязким і спостережливим поглядом. Пьер Безухов
Спочатку Пьер захищає ідеї французької революції, захоплюється Наполеоном, бажає те “зробити республіку в Росії, те самому бути Наполеоном…” Не знайшовши ще сенсу життя, Пьер метається, а через свою наївність, довірливості, невміння розбиратися в людях робить помилки. Мені здається, що однієї з таких помилок було його одруження на Элен Курагиной. Цим необдуманим учинком Пьер позбавляє себе всякої надії на щастя. Він усвідомлює, що теперішньої сім’ї в нього немає. У Пьере росте невдоволення самим собою
Він розходиться із дружиною, віддає їй значну частку свого стану, після чого прагне знайти застосування своїм силам і здатностям в інших сферах життя. Розірвавши із дружиною, Пьер, по шляху в Петербург, чекаючи на станції в Торжке коней, задає собі нелегкі питання: “Що погано? Що добре? Що треба любити, що ненавидіти?
Для чого жити, і що таке я…” Пошуки правди й сенсу життя приводять його до масонів. Він жагуче бажає “переродити порочний рід людський”. У навчанні масонів Пьера залучають ідеї “рівності, братерства й любові”, воно дає героєві віру в те, що у світі повинне бути царство добра й правди, а вище щастя людини полягає в тому, щоб прагнути до їхнього досягнення. Тому Пьер Безухов починає пошуки можливостей для втілення справедливих і гуманних ідей у конкретне діло
Насамперед він вирішує полегшити доля кріпаків. Він співчуває їм і піклується про те, щоб покарання були тільки увещательными, а не тілесними, щоб мужики не були обтяжені непосильною роботою, а в кожному маєтку були засновані лікарні, притулки й школи. Йому здається, що він знайшов нарешті мету й сенс життя: “И тільки тепер, коли я… намагаюся… жити для інших, тільки тепер я зрозумів усе щастя життя”.
Цей висновок допомагає Пьеру знайти теперішній шлях у його подальших шуканнях. Але незабаром наступає розчарування й у масонстві, тому що республіканські ідеї Пьера не розділялися його “братами”, і до того ж Пьер бачить, що й у середовищі масонів існують святенництво, лицемірство, кар’єризм. Все це приводить Пьера до розриву з масонами й до того, що він попадає в життєвий тупик і поринає в стан безпросвітної нудьги й розпачу
“До чого? Навіщо? Що таке діється на світі?
” – ці питання не переставали тривожити Безухова. Ця не внутрішня робота, що припиняється, підготувала його духовне відродження в дні Вітчизняної війни 1812 року. Не будучи військовим, як Андрій Болконский, бажаючи розділити долю країни, виразити свою любов до батьківщини, Пьер бере участь у Бородінському бої. Він формує на свої засоби полк, бере його на забезпечення, а сам залишається в Москві, щоб убити Наполеона як головного винуватця народних нещасть. І саме тут ми бачимо, як розкривається повною мірою доброта Пьера.
Він не може бачити численні людські драми, залишаючись при цьому пасивним свідком, і тому, не думаючи про власну безпеку, захищає жінку, заступається за божевільного, рятує з палаючого будинку дитини. На його очах лагодять насильство й сваволя, стратять людей, обвинувачених у підпалах, яких вони не робили. Всі ці моторошні й тяжкі враження ще більше збільшуються обстановкою полону, де відбувається катастрофа віри Пьера в справедливий пристрій миру, у людину й Бога. Але в убогому бараку відбувається його зустріч із Платоном Каратаевым, що зблизила героя із простими людьми
Цей солдат змушує Пьера знову світле й радісно подивитися на мир, повірити в добро, любов, справедливість. У результаті спілкування із Платоном Каратаевым Пьер знаходить “той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись”, він “…довідався не розумом, а всією істотою своїм, що людина створена для щастя, що щастя в ньому самому, у задоволенні природних людських потреб…” Пьер Безухов завжди шукав відповідь на питання: “У чому сенс життя?
” “Він шукав цього у філантропії, у масонстві, у неуважності світського життя, у провині, у геройському подвигу самопожертви, у романтичній любові до Наташе. Він шукав цього шляхом думки, і всі ці шукання й спроби обдурили його”. Герой закономірно приходить до ідей декабристів, вступає в таємне суспільство, щоб вести боротьбу з усім тим, що заважає жити, принижує честь і достоїнство людини. У фіналі роману ми бачимо щасливої людини, у якого гарна сім’я, вірна й віддана дружина, що любить і любимо
Таким чином, саме Пьер Безухов досягає в “Війні й світі” духовної гармонії з навколишнім світом і із самим собою. Проблеми, підняті Толстим у романі “Війна й мир”, мають загальнолюдське значення. Його роман, за словами Горького, – “документальний виклад всіх шукань, які почала в XIX столітті особистість сильна, з метою знайти собі в історії Росії місце й справа…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)