Шлях пошуків П’єра Безухова
Твір по роману Л. М. Толстого ” Війна і мир”. Вищі духовні моральні цінності, усвідомлення яких веде героїв до гармонії з миром, – от що затверджує російська класична Література XIX століття. У романі “Війна і мир” Л. М. Толстой на прикладі П’єра Безухова показує людину, що шукає істину і робить це не розумом, а серцем. На мій погляд, письменник не випадково звертається у своєму добутку до 1812 року. Події цього часу позначилися на людях різних слоїв, змусили їх по-новому осмислити життя, зрозуміти, що в ньому є самим коштовним і дорогим.
Толстой простежує, як змінюється характер П’єра Безухова, формує світогляд передової людини епохи – декабриста. Але життєвий шлях Пє’ра повний відкриттів і розчарувань, це не типовий шлях декабриста, а тільки особлива, толстовська версія цього шляху. На початку роману перед нами з’являється товстий, масивний парубок
Він жагуче бажає “переродити порочний рід людський”. У навчанні масонів П’єра зацікавили ідеї “рівності, братерства й любові”, воно дає героєві віру в те, що у світі повинне бути царство добра і правди, а вище щастя людини полягає в тому, щоб прагнути до їх досягнення. Тому П’єр Безухов починає пошуки можливостей для втілення справедливих і гуманних ідей у конкретну справу. Насамперед він вирішує полегшити долю кріпаків. Він співчуває їм і піклується про те, щоб покарання були тільки словесними, а не тілесними, щоб мужики не були обтяжені непосильною роботою, а в кожному маєтку були засновані лікарні, притулки і школи. Йому здається, що він знайшов нарешті мету і сенс життя: “И тільки тепер, коли я… намагаюся… жити для інших, тільки тепер я зрозумів усе щастя життя”. Цей висновок допомагає П’єру знайти теперішній шлях у його подальших шуканнях. Але незабаром наступає розчарування і у масонстві, тому що республіканські ідеї П’єра не розділялися його “братами”, і до того ж П’єр бачить, що і у середовищі масонів існують святенництво, лицемірство, кар’єризм. Все це приводить П’єра до розриву з масонами й до того, що він попадає в життєвий тупик і поринає в стан безпросвітної нудьги і розпачу. “До чого? Навіщо? Що таке діється на світі?” – ці питання не переставали тривожити Безухова. Ця внутрішня робота, що не припиняється, підготувала його духовне відродження в дні Вітчизняної війни 1812 року. Не будучи військовим, як Андрій Болконський, бажаючи розділити долю країни, виразити свою любов до батьківщини, П’єр бере участь у Бородінському бої. Він формує на свої гроші полк, бере його на забезпечення, а сам залишається в Москві, щоб вбити Наполеона як головного винуватця народних нещасть. І саме тут ми бачимо, як розкривається повною мірою доброта П’єра. Він не може бачити численні людські драми, залишаючись при цьому пасивним свідком, і тому, не думаючи про власну безпеку, захищає жінку, заступається за божевільного, рятує з палаючого будинку дитину. На його очах лагодять насильство й сваволя, стратять людей, обвинувачених у підпалах, яких вони не робили. Всі ці моторошні і тяжкі враження ще більше збільшуються обстановкою полону, де відбувається катастрофа віри П’єра в справедливий устрій миру, у людину й Бога. Але в убогому бараку відбувається його зустріч із Платоном Каратаєвим, що зблизила героя із простими людьми. Цей солдат змушує П’єра знову світле і радісно подивитися на світ, повірити в добро, любов, справедливість. У результаті спілкування із Платоном Каратаєвим П’єр знаходить “той спокій і достаток собою, до яких він марне прагнув колись”, він “…довідався не розумом, а всією істотою своєю, що людина створена для щастя, що щастя в ньому самому, у задоволенні природних людських потреб…” П’єр Безухов завжди шукав відповідь на питання: “У чому сенс життя?” “Він шукав цього у філантропії, у масонстві, у неуважності світського життя, у провині, у геройському подвигу самопожертви, у романтичній любові до Наташі. Він шукав його шляхом думки, і всі ці шукання і спроби обдурили його”.
Герой закономірно приходить до ідей декабристів, вступає в таємне суспільство, щоб вести боротьбу з усім тим, що заважає жити, принижує честь і гідність людини. У фіналі роману ми бачимо щасливу людину, у якої гарна сім’я, вірна й віддана дружина, що кохає і кохана. Таким чином, саме П’єр Безухов досягає в “Війні і мирі” духовної гармонії з навколишнім світом і із самим собою. Проблеми, підняті Толстим у романі “Війна і мир”, мають загальнолюдське значення. Його роман, за словами Горького, “документальний виклад всіх пошуків, які почала в XIX столітті особистість сильна, з метою знайти собі в історії Росії місце й справу…”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)