Загальне й відмітне в поглядах Андрія Болконского й Пьера Безухова

Чернишевський указував, що особливістю реалізму Толстого є зображення їм внутрішнього психологічного процесу человеческой життя, “діалектика душі” чолостоліття. Товстої велика увага приділяє внутрішньому життю героїв. Його герої катуються відповісти на вічно існуючі вопроси: “Що таке добро й зло? Навіщо я живу й хто я такий? У чому сенс життя людини? ” Треба пережити більшу щиросердечну драму, перепробувати себе на самих різних поприщах, помилятися, падати й знову відроджуватися, щоб зрештою прийти до гармонії життя.

Товстої

малює своїх героїв в опреділеному середовищу, у певну епоху, показивая як це середовище, це оточення впливають на світогляд людей. Ми знайомимося з Андрієм Болконским і Пьером Безуховим у салоні Шерер і отут t же зауважуємо загальне, що ріднить їх і виделяет зі світського суспільства. Обоє дворяни по походженню. Їхні батьки добре знають один одного, колись разом служили, може бути, тут і криються джерела їх дружби Але світлоское суспільство по-різному до них ставиться.

Князь Андрій Болконский – свій, рівний, якщо не по поглядах, то по походженню. А Безухова привітають лише нахилом голови, адже він незаконнонароджений.

Андрій більшу частину прожив у маєтку у свого відца. Там його сім’я. Пьер Безухов тільки що повернувся з Парижа, де закінчував своє проразование.

Відрізняються вони й по зовнішньому вигляді Князь Андрій – світська людина. Він одягнений по останній моді, у нього великолепное французька вимова, тиха медленна хода й всесвітня нудьга в очах. Пьер же товстий, величезний і незграбний, він дуже мало походить на світського чепуруна. Андрій старше Пьера, але їм подобається суспільство один одного.

Князь Андрій з’являється перед нами цілком зрілою людиною, чого не скажешь про Пьера Безухова Становлення цего героя відбувається всі сім років романного життя. При зустрічі князь Андрій говорить Пьеру про незадоволеність тим життям, що він веде. “Це життя, що я веду тут, це життя не по мені”, – говорить князь Андрій. Спробуємо простежити, про що говорили князь Андрій і Пьер Безухов після того, як покинули салон Спочатку начебто йде розмова про побутові проблеми, справи, кар’єр і одруженні Пьера.

Але Толстой уже тут розкриває внутрішній мир Андрія, говорячи, що “князь Андрій не цікавився, видимо, цими відверненими розмовами про вічний світ”. Виходить, його цікавить другое. Що ж? Мовлення заходить про війну, і князь Андрій висловлює свої погляди Андрій жадає слави, вірить у Наполеона й хоче наслідувати йому.

Пьер у цей час теж восхищается Наполеоном, помилково бачачи в ньому вождя революційної Франції. Після зустрічі в Шерер дороги Андрія й Пьера ненадовго розходяться. Князь Андрій поступает на службу в штаб головнокомандуючого Він мріє здійснити подвиг, щоб його замітили.

В Аустерлицком бої, ведучи солдатів у бій, він був замічений, навіть тим же Наполеоном, яким він раніше так захоплювався. Але тепер це вже не головне для Андрія. Поранений, він бачить блакитне високе небо й починає розуміти, що щастя в ньому самому.

Він думає про рідний, які залишилися будинку Разочаровавшись у військовій кар’єрі, так і не знайшовши на війні сенсу життя, Болконский повертаєся додому. Що ж робить у цей час Пьер? У нього життя проходить у забавах і гульбах у компании Курагина. Умирає старий граф Безухов, батько Пьера, і робить незаконнонародженого сина своїм єдиним спадкоємцем. Пьер одержує багатство й титул Його замечают у світлі, тепер він бажаний гість всіх салонов і будинків.

Він жениться на найкрасивішій жінці – елен Курагиной, що при всій її красі виявляється дурної й порожній особій. Тепер уже Пьер починає замислюватися над сенсом життя, шукати відповіді на вічні питання. Він проводить ряд перетворень, щоб полегшити життя своїм кріпаком, але залишається незрозумілим селянами, багато хто з них уважають його попросту дурнем.

Щоб зрозуміти народ і бути зрозумілим їм, Пьеру ще треба буде пожити серед цього народу, пройти разом з ним через весь жах війни. Князь Андрій, повернувшись із війни, підлогисподівається ще один удар – умирає дружина, залишивши йому маленького сина. Вражений цією трагедією, Андрій заживо ховає себе вдеревне. Він тепер пробує, як і Пьер, заняться поліпшенням життя селян.

Пьер приїжджає в Богучарово й застає Андрія зовсім подавленим. Між ними происходит ще одна важлива розмова. Андрій висправ Аустерлиц, бачив безглуздість, жестокость убивства. Він спустошений, всі його мрії й надії звалилися. У Пьера, наоборот, щиросердечний підйом: він захоплюється масонством і вважає, що пізнав істину.

Пьер попочатку не розуміє причину нещастя Андрея Мовлення заходить про вбивство, чи можна вбивати взагалі? Князь Андрій після війни вважає, що є люди, яких можна убивать, тому що вони самі вбивають. Пьер наляканий цими словами й радить жити по Божих заповідях: надходь стосовно іншим так, як хочеш, щоб люди ставилися до тібе. Андрій уважає, що в житті треба стремиться на щастя, а щастя – це відсутність каяттів совісті й хвороб Щоб відволікти друга, Пьер розповідає йому про масонстве. Князь Андрій вслухується в слова Пьера, але бачить далі масонської философии.

Слова Пьера відкривають для нього новий шлях. Андрій дивиться нагору, бачить таке ж високе й вічне небо, як те, у яке він дивився при Аустерлице, і от отут-те на нього й сходить одкровення Уже в другий раз у житті. Здається, що він заново осягає таємниці світобудови. “Побачення з Пьером било для князя Андрія епохою, з якої началась у зовнішності, і та ж сама, але у внутреннем світі його нове життя”.

У Втішному Андрій знайомиться з Наташей, весь вигляд якої його заворожує. У ній стільки енергії, радості життя, що йому невільно хочеться й самому випробувати щось подобное. Тепер уже князь Андрій уважає, що життя в 31 рік не закінчується, а тільки починається.

Болконский їде в Петербург. Там він зустрічається з новими людьми, бере участь у роботі урядових домісій. Князь Андрій прагне принести користь батьківщині, але вся його робота оказивается дозвільної. Андрій вертається до Наташе, але та захопилася Анатолем Курагиним і дала себе вмовити на втечу її з будинку.

Гордий князь Андрій не може простити їй цей учинок Коли французькі війська вторгаються в Росію, він знову йде на війну. Іде воювати й Пьер. Продавши свій маєток, він направляє гроші на формування пілка.

Йому теж довелося пройти через війну, як і Андрію Пьер живе серед солдатів, спить із ними пліч-о-пліч, також, як і вони, голодує. Там він знайомиться із Платоном Каратаевим, що стає для нього сьогоденням учителем. Пьер багато чого виніс і багато чого зрозумів.

Йому призначено було ще раз побачитися із князем Андрієм? але ця зустріч стала послідїй. Розмова між ними йшов овойне. Обоє розуміли, що ожидающее росіяни війська бій – вирішальне, у якому вони должни перемогти за всяку ціну. Пьер зі страхом дивиться на несхожого на самого себе, озлобленного, раз у раз зривисті на лемент князя Андрія, що пропонує не брати полонених.

Але в Бородіно саме князь Андрозвівайся не робить жодного пострілу, а Пьер допомагає солдатам на батареї Раєвського. Важко поранений, князь Андрій сподівається знайти щиросердечний спокій через збагнення свого внутрішнього миру. І знову в цьому йому допомагає Наташа. Уже не та, колишня, а другаю, але тепер вона нескінченно дорога йому. Князь Андрій умирає, але перед смертю він знаходить ту вищу істину, що шукав все життя Його продовжувачем, як у физическом, так і в духовному змісті, стане його син Николенька.

Пьеру ще стояло зазнати земне щастя. Після того як умерла елен, він счастливо женився на Наташе. На прикладі їхнього шлюбу Толстой показав модель сім’ї, до которій треба прагнути. Протягом усього того часу, которої відпущено їм у романі, герої шукають ответи на важливі життєві питання, намагаються зрозуміти сенс людського існування на землі. Болконский уважає, що жити треба для себе.

Щастя для Пьера полягає в тім, щоб приносити користь іншим Пьер уважає несправедливістю, що є зло для іншої людини. Кожний герой знайшов своє щастя й своє розуміння життя. Закінчити я б хотіла словами Толстого: “Жива людина той, котрий іде вперед, туди, де освітлене… поперед його рухающимся ліхтарем, і якої ніколи не доходит до освітленого місця, а освітлене місце йде поперед нього.

І це життя. І другой ні”. Людина повинен постійно шукати себе, своє місце вжизни. И поки він це шукає, буде жити


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Загальне й відмітне в поглядах Андрія Болконского й Пьера Безухова

Categories: Твори з української літератури

Links