Сатиричне зображення чиновників у комедії Гоголя “Ревізор”
Сюжет комедії “Ревізор”, так само як і сюжет безсмертної поеми “Мертві душі”, був подарований Гоголеві А. С. Пушкіним. Гоголь давно мріяв написати комедію про Росію, висміяти недоліки бюрократичної системи, які так добре відомі кожній російській людині. Робота над комедією так захопила й захопила письменника, що в листі Погодину він написав : “Я збожеволів на комедії”. В “Ревізорі” Гоголь уміло сполучить “правду” і “злість”, те є реалізм і сміливу, нещадну критику дійсності. За домогою сміху, нещадної сатири Гоголь
У комедії “Ревізор” представлена ціла “корпорація різних і грабіжників”, що блаженно існують у повітовому місті N. При описі миру хабарників і казнокрадів Гоголь використав ряд художніх прийомів, які підсилюють характеристики персонажів. Відкривши першу ж сторінку комедії й довідавшись,
Основним літературним прийомом, яким користується Н. В. Гоголь при комічному зображенні чиновника, є гіпербола. У якості приклада застосування цього прийому автором можна назвати й Християна Вербановича Гибнера, що не в змозі навіть спілкуватися зі своїми хворімі через повне незнання російської мови, і Аммоса Федоровича з поштмейстером, що вирішили, що приїзд ревізора передвіщає прийдешню виттяну. Гіперболічна спочатку й сама фабула комедії, але в міру розвитку сюжетної дії, починаючи зі сцени оповідання Хлестакова про його життя, гіпербола переміняється гротеском. Осліплені страхом за своє майбутнє чиновники й хапаються за Хлестакова, як за соломинку, міське купецтво й обивателі не в змозі оцінити всієї абсурдности що відбувається, і безглуздості нагромаджуються одна на іншу: отут і унтер-офіцерша, що “сама себе висікла”, і Бобчинский, що просить довести до відома його імператорської величності, що “у такому городі живе Петро Іванович Бобчинский” і т. п.
Кульмінація й наступна відразу за нею розв’язка наступають різко, жорстоко. Лист Хлестакова дає таке просте й навіть банальне объясення, що в цей момент воно виглядає для Городничего, більше неправдоподібним, чим всі хлестаковские фантазії. Треба сказати пари слів про образ Городничего. Як видно, йому придется розплатитися за гріхи свого кола в цілому. Зрозуміло, він і сам не ангел, але удар настільки сильний, що в Городничего наступає щось начебто прозріння: “Нічого не бачу: бачу якісь свинячі рила замість осіб, а більше нічого!” Далі Гоголь застосовує прийом, що став таким популярним у наше час: Городничий, ламаючи принцип так званої “четвертої стіни”, говорить прямо в зал: “Чому смієтеся? Над собою смієтеся”. Цієї реплікою Гоголь показує, що дія комедії насправді виходить так далеко за межі сцени театру, переноситься з повітового міста на простори. Адже, недарма деякі літературознавці бачили в цієї комедії алегорію на життя всієї країни. Є навіть легенда про те, що Микола I, подивившись п’єсу, вимовив: “Усім дісталося, а більше всіх мені!”
Німа сцена: як громом уражені коштують мешканці містечка, погрязшие в хабарах, пияцтві, плітках. Але от іде гроза, що очищає, що змиє бруд, покарає порок. У цій сцені Гоголь відбив свою віру в справедливість вищої влади, бичуючи тим самим, по вираженню Некрасова, “маленьких злодюжок для задоволення більших”. Треба сказати, що пафос німої сцени не вяжется із загальним духом цієї геніальної комедії. Після постановки комедія викликала шквал критики, тому що в ній Гоголь зламав всі канони драматургії. Але головне невдоволення критики було звернено на відсутність позитивного героя в комедії. У відповідь на це Гоголь напише в “Театральному роз’їзді”:”!Мені жаль, що ніхто не помітив чесної особи, що были в моїй п’єсі. Це чесне, шляхетне особу був – сміх”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)