Новаторство Гоголя-Комедіографа (по комедії “Ревізор”)

В “Петербурзьких записках 1836 року” Гоголь скаржився на вбогість репертуару сучасного йому російського театру, на засилля мелодрами й водевілю на сцені, називав ці жанри “заїжджими гістьми” і ремствував на відсутність сьогодення російського комедійного репертуару. Його комедія “Ревізор” і покликаний була хоч почасти заповнити цей вакуум. Уперше про намір написати комедію ми довідаємося з листа Гоголя до Пушкіна від 7 жовтня 1835 року, у якому він повідомляє, що почав писати ” Мертві душі “, сюжет яких йому подарував Пушкіна,

але що зупинився на третьому розділі, і просить Пушкіна підказати йому сюжет для комедії, написати яку в нього “чешуться руки” і яка, за його словами, “буде смішніше чорта”. Пушкіна підказав Гоголю ідею “Ревізора”, і буквально за два місяці комедія була створена, а вже в січні 1836 року актори Олександрійського театру в Петербурзі приступилися до репетицій нової комедії

Прем’єра відбулася у квітні й була відзначена шумним успіхом, однак Гоголь розцінив постановку як провал і настільки засмутився, що спішно виїхав за кордон, навіть не відвідавши московську прем’єру “Ревізора” у травні

того ж року. Чому ж автор залишився незадоволений, незважаючи на чудовий прийом, що був зроблений його комедії, і на резонанс, викликаний цією постановкою? Думаю, ми зрозуміємо, у чому була справа, якщо уявимо собі, з якими труднощами зштовхнулися актори й постановники “Ревізора”. Адже по визнанню деяких з них, під час постановки гоголівської комедії вони зустрілися із чимсь небувалим на російській сцені: незнайомими виявилися характери, включаючи головний, інтрига, обстановка, навіть Мова комедії

“Ревізор” був поставлений як традиційна комедія з характером шахрая в центрі, з використанням фарсових прийомів, що найбільше й засмутило Гоголя. Але виконавців важко винити, тому що Гоголь створив добуток нове й оригінальне у всіх відносинах, він настільки перетворив і форму, і зміст самого жанру комедії, що актори не знали, як грати, а глядачі – як на це реагувати, адже нова комедія анітрошки не походила на французький водевіль, перероблений на російський лад. Сам Гоголь уважав, що із часів Аристофана з його високою комедією цей жанр перетерпів більші зміни, його тематика звузилася до приватних домашніх моментів. В “Ревізорі” Гоголь спробував повернути комедії її колишнє, більше широке – соціальне значення

Для цього потрібно було переглянути канони жанру, щось відкинути, щось змінити й, безсумнівно, знайти щось нове, повною мірою отвечающее поставленим завданням. Гоголь вклав нове розуміння й у меті комедії, і в їхнє художнє рішення, і в характери діючих осіб, і в зміст комедії. По-перше, письменник відмовився від затертих комедійних амплуа, протиставивши їм різноманіття живих повсякденних образів. “Заради Бога, дайте нам російських характерів, нас самих, дайте нам наших шахраїв, наших диваків! На сцену їх, на сміх всім!

” – викликував Гоголь, і в “Ревізорі” “російські шахраї” і “диваки” представлені були в повному обсязі. По-друге, автор жадав від комедії сучасності, новизни сюжету, виведеного не з театральної традиції, а з повсякденного російського життя. “Ревізор” повністю задовольняє цій вимозі. В основі комедії лежить клубок “сучасних страстей і чудностей”, у ній відсутні які б те не було штучні ефекти. В “Ревізорі” не зустрінеш ніяких неприродних поворотів сюжету

На відміну від багатьох його сучасників-комедіографів автор будує дію дуже логічно й послідовно, від початку до кінця воно рухається не втручаннями ззовні, а логікою драматургічного розвитку характерів самих персонажів. Те ж саме можна сказати й про природу смішного в п’єсі: Гоголь майже не використовує грубу комікові – комізм ситуацій “Ревізора” полягає не в зовнішніх обставинах, а у внутрішньому світі героїв. Однак для того, щоб показати новаторство й оригінальність “Ревізора”, недостатньо порівняння із традиційними російськими комедіями, водевілями, мелодрамами. Доказ буде набагато більше переконливим, якщо зіставити “Ревізора” з такими суспільно значимими комедіями, як “Недоук” Фонвізіна й “Горі від розуму” Грибоєдова

Вони також у свій час викликали широкий резонанс у суспільстві й стали величезними подіями у вітчизняній літературі й драматургії. Безумовно, гоголівський ступінь художнього узагальнення й ступінь сатиричності, яких він досягає в “Ревізорі”, були б неможливі без внеску в розвиток комедійного жанру, що зробили його великі попередники. При цьому розходження “Недоука” і “Ревізора” більше явні, тому що ці комедії ставляться до різних літературних напрямків: классицистическому й реалістичному. Найбільше впадає в око несхожість образів діючих осіб. Персонажі “Недоука” строго розділені на позитивні й негативних, вони – уособлення або пороку, або чесноти

Тут герої – це всього лише інструменти в руках автора для вираження певної ідеї, для досягнення мети. А ціль Фонвізіна – довести нерозумність зла, а також неминуче торжество чесноти, заснованої на строгих вимогах розуму. Словом, “Недоук” – це насамперед просвітительська раціоналістична комедія, у якій доведене, що чеснота, що опирається на розум, завжди восторжествує над злом

В “Ревізорі” немає нічого схожого на чорно-білі образи фонвизинской комедії. Характер кожного діючої особи виписаний дуже докладно й, головне, натурально. Ніхто не сумнівається в життєвій вірогідності образів Городничего або Хлестакова, Ляпкина-Тяпкина або Суниці

Вони нескінченно далекі від ідеалу, але в кожному з них є щось людське, а іноді навіть піднесене. Гоголь у зображенні характерів домігся максимального реалізму, чого, як мені здається, не зміг домогтися Грибоєдов, хоча в його комедії за зовнішнім проходженням классицистическим канонам уже коштує реалістична неоднозначність образів, що, однак, поширюється не на всі персонажі. Грибоєдов створив концепцію реалізму, але непослідовно застосував її при створенні “Горя від розуму”. Ще одна подібність і розходження між комедіями Гоголя й Грибоєдова – це новаторство в побудові драматургічного добутку, його композиції. Тут автор “Горя від розуму” послідовніше, дотримуючи зовні традиційної комедійної інтриги, він зовсім видозмінює функції діючих осіб і переінакшує підвалини драматичного жанру, змушуючи глядача по-новому глянути на комедію

Перша дія не виявляє щирого положення справ, уводячи глядача в оману, змушуючи його переносити звичні подання на діючих осіб комедії й приписувати Чацкому пороки традиційного вітрогона, а Молчалину – чесноти позитивного героя. Але вже в другій дії це враження починає руйнуватися, а далі валить зовсім. До того ж у комедії відсутній необхідне для благополучної розв’язки п’ята дія, що саме по собі вже було нечуваним порушенням канонів. Гоголь щодо цього пішов далі. Він створив схему дії, що воістину геніально розкриває “надзадачу” автора “Ревізора”.

Зав’язка в “Ревізорі” передує експозиції. Остання фраза п’єси стає одночасно і її кульмінацією, і її розв’язкою, і повертає читача до самого початку дії, до вихідного положення, тобто стає своєрідною новою зав’язкою, за якої, однак, не треба ніякої реальної дії. Чудова перша репліка Городничего стає найсильнішим імпульсом, що надає руху всіх і повідомляє комедії незвичайну динамічність. Створений Гоголем “малий мир”, у якому розвертається дія “Ревізора”, не припускає, що за його межами існує якийсь інший світ, відмінний за своїми законами від изобра-‘ женного – тобто простір міста й те, що лежить за ним, мають однорідність

Тим самим і комедія Гоголя зображує не відхилення від норми, як це було до нього, а аномалію, що стала нормою. При такому принципі зображення благополучна розв’язка неможлива як така, тому що ідеальний великий мир у комедії відсутній, як відсутній він і за межами її миру. Не випадково Гоголь називав місто, у якому відбувається дія, “збірням містом всієї темної сторони”. І він є не що інше, як модель держави, всієї Російської імперії,


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Новаторство Гоголя-Комедіографа (по комедії “Ревізор”)

Categories: Нові твори

Links