Побут і вдачі провінційної Росії в комедії Н. В. Гоголя “Ревізор”

1. Побут чиновницької верхівки. 2. Життя купецтва й міщан. 3. Взаємини чиновників з навколишнім світом. “Ревізор” Н. В. Гоголя є п’єсою, отже, у цьому добутку відсутні опису, характерні для роману, повісті, оповідання. Однак завдяки майстерності автора в комедії жваво й точно відтворені типові особливості побуту російської провінції першої половини XIX століття Слід зазначити, що в житті чиновників повітового містечка побутова сторона життя найчастіше тісно переплітається зі службовою діяльністю. Так, суддя, улюбленим заняттям якого є

полювання, повісив гарапник у приміщенні суду, куди приходять прохачі.

Там шастають домашні гусаки, яких завели сторожі. Хабарництво й казнокрадство розцінюється чиновниками як звичайне повсякденне явище. Цікаво, що деякі особливості побуту чиновників проявляються в тім, чим вони хабарничають: суддя, запеклий мисливець, берет хабара винятково борзими щенятами, у той час як у домовитого городничего “шуба коштує п’ятсот рублів, так дружині шаль… “. Говорячи про побут чиновників, варто згадати й про купців, адже городничий із сім’єю преспокійно вимагає й бере в тих усе, що потрібно для господарства,

і не думаючи платити. Однак і купці, які скаржаться на самоправність городничего, на перевірку виявляються тісно зав’язані з ним шахрайськими справами: завдяки сприянню городничего вони одержали підряд на будівництво мосту, що дало можливість і їм, і поважному градоправителеві глибоко запустити лабети в державну скарбницю.

Як і чиновники, купці вважають хабарі й казнокрадство нормальним явищем. Обурення купців пов’язане з тим, що городничий, на їхню думку, бере більше, ніж покладається. А вони зі своєї сторони постачають його всім, що необхідно: “Якби, тобто, чим-небудь не вважили його, а то ми вуж порядок завжди виконуємо: що треба на плаття супружнице його й дочці – ми проти цього не коштуємо.

Ні, бач ти, йому всього цього мало – ледве^-їй! Прийде в крамницю й, що не попадеться, все бере… Іменини його на Антона, і вуж, здавайся, усього нанесеш, ні в чому не бідує; ні, йому ще подавай: говорить, і на Онуфрія його іменини. Що робити? І на Онуфрія несеш”.

І в міщанському побуті без хабарів начальству теж не обходиться. Чоловік слесарши тому й потрапив у солдати, що інші кандидати в солдати відкупилися від служби, зробивши подарунки городничему і його сім’ї. Гоголь правдиво показав вдачі, що панують у повітовому місті. У комедії неодноразово зустрічаються фрази, що свідчать про зневажливе, хамське відношення городничего до жителів. У розмові з товаришами по службі городничий діловитий і прямолінійний, якщо й грубуватий, то в міру.

Адже інші чиновники особливою добірністю манер не блищать, про що з невдоволенням говорить городничему його дружина, що побоюється, що в столиці чоловік не зуміє поводитися, як покладається у світських колах: “Тобі все таке грубе подобається. Ти повинен пам’ятати, що життя потрібно зовсім перемінити, що твої знайомі будуть не те, що який-небудь суддя-собачник, з яким ти їздиш труїти зайців, або Земляника… “. Як указав сам Гоголь в “Зауваженнях для панів акторів”, Ганна Андріївна “бере іноді влада над чоловіком”, однак ця влада проявляється в основному на словах або в якихось дріб’язках. Кокетство Ганни Андріївни – одна з основних рис її характеру, модні вбрання – один з головних її інтересів. Однак ті ж самі прояви вона висміює у своїй дочці: неважко помітити, що мати розглядає дочку як суперницю, на яку може бути звернене виймання чоловіків.

Тим часом Ганна Андріївна, коли не зачіпається питання про її особисту привабливість, виявляється досить практичною й розсудливою особою, подібно своєму чоловікові: вона здраво оцінює й чоловіка, і те суспільство, у якому вони обоє перебувають. Однак незважаючи на зовнішню тягу до добірності, вона, як і городничий, зі зневагою ставиться до тих, хто шукає заступництва її чоловіка: “…Не всякій же дрібноті робити заступництво”. Сутність переважної більшості взаємин представників правлячої верхівки повітового міста, як у своєму середовищі, так і з іншим населенням, влучно і ємко вилилася в наступному висловленні городничего, зверненому до купців: “От тепер ти валяєшся в ніг моїх. Отчого?

– тому, що моє взяло; а будь хоч трошки на твоїй стороні, такти б мене, каналья, утоптав у самий бруд, ще б і колодою зверху навалив”. Дійсно піклувальник богоугодних закладів Земляника, прагнучи обілити себе перед мнимим ревізором, обмовляє всіх своїх товаришів по службі. Коли з’ясовується, що ревізор був несправжній, чиновники, як водиться, приймаються шукати винних у тім, що “бурульку, ганчірку” прийняли “за важливу людину”. Ними виявляються Бобчинский і Добчинский, ці поважні поміщики, які, з важливістю повідомляючи звістку про приїжджого чиновника, що живе на постоялому дворі, сперечалися, хто перший догадався, що це ревізор, також завзято прийнялися звалювати провину один на одного. Практично всі персонажі комедії Гоголя й впрямь готові втоптати в бруд кого завгодно, у тому числі й учорашніх приятелях, аби тільки вигородити себе.

Відкрита зневага до залежних людей, низькопоклонство й догідництво перед начальством і от основні пружини взаємин у повітовому місті, де відбувається дія комедії Гоголя “Ревізор”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Побут і вдачі провінційної Росії в комедії Н. В. Гоголя “Ревізор”

Categories: Твори з української літератури

Links