Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Російське купецтво в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

Російське купецтво в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”

На мій погляд, п’єса А. Н. Островського “Гроза” становить особливий інтерес для читачів, тому що в ній описується не тільки міжособистісний конфлікт, але й дається досить повна характеристика російського купецтва середини XIX століття. Для того, щоб зрозуміти життя суспільства, описаного в добутку, треба, звичайно, проаналізувати характери деяких діючих осіб. Марфа Ігнатіївна Кабанова є представницею старшого покоління, більше патріархального й традиції, що почитає. Марфа Ігнатіївна багата купчиха, удова, після смерті чоловіка взявшая

всю владу в будинку у свої руки. Та й не тільки в будинку, але й у місті ніхто не сміє вступати з нею впререкания.

З боку вона здається ” кулак-бабою”, байдужою й владною жінкою, що знає ціну всьому й усім. Не дає вона волі ні Тихонові, своєму синові, ні, тим більше, своїй невістці Катерине. Не боїться й перед Диким одним з найсуворіших купців вгороде.

“Грозний воїн” Ка-Линова стає буквально шовковим рядом з Кабанихой, єдиною людиною, що правильно розцінює його: “Ну, ти не дуже горло-те розпускай! Ти знайди подешевше мене! А я тобі дорога! Ступай своєю Дорогою, куди йшов… воюєш-те ти все життя

з бабами”. Однак чи не так проста Кабанова, який здається на перший погляд?

Насправді, образ її набагато глибше. У строгості до Тихона видна любов до сина, бажання допомогти йому встати на ноги в цьому важкому житті; у постійних причіпках до Катерине проявляється ревнощі до невістки, досада на те, що відняла сина; у постійно дурному настрої немає також нічого протиприродного навколо Марфи Ігнатіївни валять підвалини її миру, їй здається, що не за горами й кінець світу. “Що буде, як старі перемруть, як буде світло стояти, уже я й не знаю”. Що стосується дійсно негативних якостей Марфи Ігнатіївни лицемірства (у тому числі й показній побожності) і неуцтва, то вони не є її особистими рисами характеру, вони, насправді, усього лише частина загальної атмосфери “темного царства”. Кулигин так характеризує підвалини цього суспільства: “Ворогують один на одного; злісні кляузи строчать на ближні…

Торгівлю друг у друга підривають, і не стільки з користі, скільки із заздрості”. Разом з Кабанихой до старшого покоління калиновского купецтва ставиться й Дикої, але він не є центральним персонажем: не беручи участь у конфлікті, Дикої розширює уявлення про патріархальний світ. Савел Прокофьевич зовсім порожня людина, від нема чого робити постійно шукаючий сварки з першим зустрічним, щоб рознести його дощенту. Дикої це самодур, що діє, не керуючись розумом. Досить декількох фраз, щоб зрозуміти сутність його характеру: “Хочу так думати про тебе, так і думаю

Для інших ти чесна людина, а я думаю, що ти розбійник, от і все… Так ти знай, що ти черв’яка Захочу помилую, захочу роздавлю”. І ця людина є “значною особою в місті”. Такі Дикі й Кабанихи являють собою основу російського купецтва. Що ж можна сказати про місто Калинове, де впливом і повагою користуються Марфи Ігнатіївни й Дикі?

Молоде покоління, представлене в “Грозі”, також є дуже важливою частиною життя суспільства. Дивує пасивність молодих людей, їхня слабохарактерність і нездатність зробити нічого сміливого й нового. Тихін і Варвара персонажі з перехідним типом характеру

Вони, з одного боку, не згодні зі сформованим порядком речей і не хочуть додержуватися правил, установленим ще за давніх часів, але, з іншого боку, вони не вирішуються скільки-небудь відчутно протестувати проти них, і вся їхня незгода виливається в пристосування до життя в “темному царстві”. Сюди ж можна віднести й Бориса. Прекрасно утворений, він міг би підтримати протест Катерины, завоювати собі незалежність від Дикого, але Борис був абсолютно відірваний від реального життя й із працею усвідомлював свої дії, погубивши в результаті й себе, і Катерину.

Борис Григорович просто жалюгідний. Він сам говорить про себе: “Уж адже зовсім убитий ходжу… Загнано, забитий…”. У нього немає поваги до себе, немає почуття власного достоїнства

Про характер Катерины існує кілька думок. Я вважаю, що її не можна назвати сильною особистістю. Але вона відрізняється від інших калиновцев тим, що не хоче підбудовуватися й пристосовуватися

Смерть Катерины це вихід, що для головної героїні здався найбільш правильним. Це зовсім не протест і не виклик. Та й про який протест можна говорити, коли людина не в змозі розібратися у власних почуттях?

Перед нами став увесь купецький світ Калинова. Що ж відбувається в ньому? Які загальні закони його поводження? Дикі й Кабановы неосвічені, але аж ніяк не дурні. Практичний розум їх міцний, і вони усвідомлять, що перебувають на краю прірви, а край цей усе швидше обсипає під ними. У глибині душі їм ясно, що це кінець, але вони сподіваються (а передчуття загибелі подесятеряє їхньої сили), що, розправившись із декількома ворожими, небезпечними для них людьми, вони зупинять землю, що йде з-під ніг,

Забуте колишнє заняття купців торгівля (про неї в п’єсі згадується лише мимохіть), всі сили. ідуть на боротьбу усередині цього замкнутого мирка, інакше кажучи, почалася паніка. А це вже не просто тривожний знак, це провісник загибелі всього “темного царства”.

Але “паніка” – слово, що підходить для опису стану тільки старшого покоління. Молодь навіть і не підозрює, наскільки її спосіб життя шокує батьків. Навпаки старші представляються їм нерушимою, вічною основою їх життя

Їм не потрібні нові ідеї, вони бояться всього незвіданого. Таким чином, ми бачимо, що на основі добутку А. Н. Островського “Гроза” ми можемо провести глибокий аналіз купецького суспільства того часу, побачити протиріччя, що роздирали його, зрозуміти трагедію окремих людей і цілого покоління, завдяки чому глибше зрозуміти життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
  2. “Гроза” А. Н. Островського – драма або трагедія? “… Мир затаєної, тихої скорботи, що зітхає,” зображує драматург, втілюючи його події й характери в образах персонажів драми “Гроза”, і очевидно, що слова Н. Добролюбова допомагають точніше дати жанрове визначення добутку. “… Мир тупого, ниючого болю, мир тюремної, гробової безмовності…” – але цілий мир, а не фрагмент його, – мир,...
  3. Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо...
  4. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає...
  5. У чому подвійний зміст заголовка драми А. Н. Островського “Гроза”? У п’єсах Островського відбилася, немов у дзеркалі, все життя російського купецтва. Драма “Гроза” показує читачеві достовірну картину трагедії, яку можна вважати зовсім повсякденним явищем для купецького середовища. Побут і вдачі російського купецтва були здатні довести людину до моральної й фізичної загибелі, і Островський у своїх добутках показує всі жахливі у...
  6. Центральний персонаж драми Островського “Гроза” Кабаниха належить до тих владним і сильним натурам, які усвідомлюють себе охоронницями “порядку”, споконвічних норм і правил життя: Кукушкина (“Дохідне місце”), Уланбекова (“Вихованка”), Мурзавецкая (“Вовки й вівці”), Мавра Тарасівна (“Правда – добре, а щастя краще”). Сама собі господарка (“багата купчиха, вдо – 181 ва”), Марфа Ігнатіївна Кабанова керує будинком, опираючись...
  7. Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза” 1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості. Після прочитання драми “Гроза”...
  8. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  9. Побут і вдачі міста Калинова в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” Побут і вдачі міста Калинова в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”. “Жорстокі вдачі, пан, у нашім місті, жорстокі! А. Н. Островський П’єса ” Гроза” А. Н. Островського створена в 1859 році. У своєму добутку автор яскраво показав безліч звичаїв і вдач, що існують у той час у Росії. На прикладі...
  10. Символіка в п’єсі О. М. Островського “Гроза” Для творів реалістичного напряму характерне наділення предметів або явищ символічним сенсом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Лихо з розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. О. М. Островський продовжує традицію Грибоєдова і начає важливим для героїв глуздом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
  11. Чому Катерина – “промінь світла в темному царстві”? (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.) П’єса “Гроза” стала переломним моментом у Творчості А. Н. Островського. У ній письменник проаналізував реальний стан того патріархального миру, що він з такою любов’ю й надією оспівував у попередніх п’єсах. Передові сучасники Н. А. Островського, і насамперед Н. А. Добролюбов, побачили в ній всю народну Росію на переломі, на порозі...
  12. Значення символів у п’єсі Островського “Гроза” Для добутків реалістичного напрямку характерне наділення предметів або явищ символічним змістом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Горі від розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. А. Н. Островський продовжує традицію Грибоєдова й наділяє важливим для героїв змістом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
  13. Переказ фінальної сцени драми А. Н. Островського “Гроза” Така собитийная канва добутку, за допомогою якої автор розкриває перед нами целую галерею людських типів. Тут і купці – самодури, И почесні матері сімейств – охоронниці місцевих вдач, і мандрівниці – прочанки, що розповідають небилиці, користуючись темрявою й неосвіченістю народу, і доморослі вчені – прожектери. Однак при всій розмаїтості типів...
  14. Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
  15. МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) МІСТО КАЛИНОВ (ПО П’ЄСІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА”) Олександр Миколайович Островський найбільший драматург минулого сторіччя. Його знамениті п’єси й донині входять у репертуар багатьох театрів Росії. “Він почав незвичайно,” писав про нього И. С. Тургенєв. Після того, як Островський прочитав свою першу п’єсу “Картина сімейного щастя”, його відразу ж охрестили,...
  16. Образи самодурів у драмі А. Н. Островського “Гроза” Уж такого-те ругателя, як у нас Савел Прокофъич, пошукати ще!.. Гарна теж і Кабаниха. А. Островський. Гроза У своїй драмі “Гроза” А. Н. Островський яскраво й жваво зобразив “темне царство” російської провінції, що придушує кращі людські почуття й прагнення. Автор не тільки першим увів у літературу слово “самодур”, але й...
  17. Історія створення п’єси Н. А. Островського “Гроза” 1. Народності творчості Островського. 2. Судьбоносное подорож по Волзі. 3. Загальнонаціональний масштаб трагедії. 4. Значення “Грози” з погляду Добролюбова. “Мир Островського – не наш мир, і до відомого ступеня ми, люди іншої культури, відвідуємо його як чужоземці… Далеке й незрозуміле життя, що там відбувається… може бути цікавої для нас, як...
  18. Образ “жорстокого миру” у драматургії А. Н. Островського (по одній з п’єс “Гроза” або “Безприданниця”) Уже на початку свого творчого шляху А. Н. Островський звертається до зображення “темних” сторін у житті російського суспільства. У світі, що критики охрестили “темним царством”, панують деспотизм і неуцтво, самодурство й жадібність, ворожість до вільного прояву особистості й святенництво. Образ такого “жорстокого миру” Островський створює в п’єсі “Гроза”, що стала...
  19. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  20. Жіночі долі й характери в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” 1. Особливості творчості Островського. 2. Образ Кабанихи в п’єсі “Гроза”. 3. Варвара, дочка Кабанихи. 4. Катерина, невістка Кабанихи. Кілька десятків п’єс написав А. Н. Островський за своє життя, і у всіх цих добутках, як у дзеркалі, відбилися ті або інші сторони життя, сучасної авторові. Але тільки чи про свій час...
Російське купецтво в п’єсі А. Н. Островського “Гроза”
«
»