Романтична тематика у творах Мериме
Романтичний і реалістичний плани зіштовхуються також у новелі “Кармен”, де Мериме представляє реалістичне осмислення суті бродячого народу циган і автохтонні баски й одночасно створює один із самих романтичних у світовій літературі образів – образ Кармен.
В “Матео Фальконе” виняткова подія (убивство батьком малолітнього сина) осмислюється з реалістично-історичних позицій. Віддалені від цивілізації корсиканці цінують честь роду набагато вище, ніж життя окремих людей
Реалістичне фарбування творам Мериме надає й особлива
Особливу роль у композиції
Мериме ввійшов в історію світової культури не тільки як письменник, а і як історик, літературний критик, перекладач. Особливо цікавими для нас є його зв’язки зі східнослов’янською культурою. Володіючи російським мовою, Мериме вивчав в оригіналі й перекладав твору Пушкіна, Гоголя, Тургенєва, популяризував російську й українську культуру у Франції
Творчість Мериме нерідко характеризують як полеміку між романтизмом і реалізмом. Його притягали екзотичні народи, і “нецивілізовані характери”, але природний скептицизм завжди повертав письменника до реальності. Саме з такої позиції підійшов Мериме до Теми козацтва, що виявилася в нього в різних жанрах, але особливо – висторическом.
Їм були написані наступні добутки, пов’язані з темою українського козацтва:
-історична Драма “Перші кроки авантюриста” (Les debuts de un aventurier, 1853 );
-історичне есе “Епізод з історії Росії. Лжедимитрия” ( Epizode de l’histoire de Russie, 1853 );
– історично-літературний трактат ” Козаки України і їхніх останніх отаманів” (Les Cosaques de l’Ukraine et leurs derniers atamans, 1854 ), які разом з роботою “Бунт Степана Разіна” і біографією Б. Хмельницького склали книгу “Козаки минулих часів” ( Les Cosaques d’autrefois, 1863 ). Крім цього П. Мериме виступав і як критик, а також перекладач добутків Н. В. Гоголя
Неодноразово висловлювалася думка, що знайомство Мериме з повістю Гоголя ” Тарас Бульба ” у перекладі Л. Віардо розбудило в ньому інтерес до України. Хоча необхідно вказати: ще в 30-ті роки в коло культурних знайомств Мериме входять і російський історик О. И. Тургенєв, і С. О. Соболевський
О. И. Тургенєв збирав документи про давню історію Росії в іноземних архівах. Швидше за все, через нього Мериме й зацікавився особистістю Лжедимитрия I. У нього виник подив із приводу істотних розбіжностей, які існували в росіянці й французької історіографії про цю загадкову особистість. У російської історіографії панує думка про російське походження Лжедимитрия. Нібито їм був московський диякон Григорій Отрепьев. Цієї версії, наприклад, дотримувався А. С. Пушкін у своїй історичній драмі ” Борис Годунов “. Але у французькій історіографії панувала думка про козацьке походження Лжедимитрия. Це розбіжність настільки зацікавила Мериме, що він в 1852 р. поїхав в Італію, де, працюючи в архівах Ватикану, довідався, що Лжедимитрий насправді був запорізьким козаком Юрієм ( Юрієм ), якого намагалися використовувати польські феодали для того, щоб приєднати до Мовлення Посполитой росіяни землі. Час Заколотів на Русі ( 1604-1610) було спланованою акцією Ватикану відповідно до принципу, що передається від одного Тата до іншого: “Ceterum censeo orientem esse convertendum” (Крім усього іншого – Схід повинен бути зверненим).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)