Риси характеру Базарова в романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”

Читаючи роман Тургенєва Батьки й діти, ми постійно зустрічаємо авторські характеристики й описи героїв, ремарки автора й різні коментарі. Стежачи за долями персонажів, ми почуваємо присутність самого автора. Автор глибоко переживає все те, про що пише. Однак відношення його до, що відбувається в романі неоднозначно й не так уже просто, як це може здатися на перший погляд

Авторська позиція в романі проявляється в описах, прямих авторських характеристиках, коментарях до мовлення героїв, у побудові діалогів і ремарках. Наприклад, коли автор

описує матір Базарова, він часто вживає слова з уменьшительно-ласкательними суфіксами й епітети, що говорять нам про характер героїні: …подперши кулачком своя кругла особа, якій одутлі, вишневого кольори губки й родимки на щоках і над бровами надавали вираження дуже добродушне, вона не зводила очей із сина… Завдяки особливим епітетам і суфіксам ми розуміємо, що автор ставиться до матері Базарова зі співчуттям, жалує її.

Іноді Тургенєв дає пряму характеристику своїх персонажів. Наприклад, про Павла Петровича він говорить: Так він і був мрець. Ці слова характеризують Павла Петровича як людини, уже

не здатного на теперішні почуття; він уже не може духовно розвиватися, продовжуючи пізнавати цей мир, а отже, не може й жити по-справжньому.

У багатьох авторських ремарках теж відчувається відношення Тургенєва до своїх героїв. Наприклад, коментуючи мовлення Ситникова, автор пише, що Ситників верескливо засміявся. Тут відчувається явна авторська іронія, як і в інших коментарях до мовлення двох псевдонигилистов Ситникова й Кукшиной. Однак якщо говорити про кульмінаційні моменти роману, про його головного героя Базарове, те тут відношення автора однозначно визначити не можна. З одного боку, автор не розділяє принципів свого героя, з іншої поважає в ньому силу й розум. Наприклад, в описі смерті Базарова відчувається повага автора до цього героя, адже Базарів не боїться перед особою смерті, вона говорить: Дотепер не боюся…

У суперечці між Базаровим і Павлом Петровичем (а ця суперечка має важливе значення для розуміння ідеї добутку) автор відкрито не підтримує жодного з героїв. Автор як би залишається осторонь. З одного боку, докори Базарова в голослівності Павла Петровича досить справедливі: …ви от поважаєте себе й сидите сложа руки…, з іншого боку, прав Павло Петрович, говорячи про важливість почуття самоповаги. Як писав сам Тургенєв, …теперішні зіткнення ті, у яких обидві сторони до відомого ступеня праві, і, напевно, тому Тургенєв не встає на сторону жодного з персонажів, хоча й поважає розум Базарова й почуття самоповаги Кірсанова

Велике значення для розуміння ідеї роману має епілог добутку. Автор описує в епілозі могилу Базарова й говорить, що квіти на могилі говорять про вічне примирення й про життя нескінченної…. Я думаю, тут мається на увазі те, що суперечки нігілістів і аристократів, батьків і дітей вічні. Саме із цих суперечок, зіткнень, що говорять про розвиток людства й філософської думки, і складається життя людей

Треба сказати, що Тургенєв не дає нам явних відповідей, він задає питання своєму читачеві, пропонуючи йому поразмишлять самому. Ця гадана невизначеність, за якої ховається філософське відношення автора до описуваних характерів і доль, є не тільки в епілозі. Наприклад, коли Тургенєв розповідає про життя матері Базарова, він пише: Подібні жінки тепер уже переводяться. Бог чи знає варто радуватися цьому! Як бачимо, автор уникає різких тонів у своїх судженнях про персонажів. Він надає читачеві право самому робити (або не робити) висновки

Отже, автор роману Батьки й діти Тургенєв не нав’язує нам своєї точки зору на происходящее в добутку, він пропонує читачам поставитися до цьому філософськи. Весь роман сприймається не як ідейне керівництво або хвала одному з героїв, а як матеріал для міркувань

Головна проблема, поставлена письменником у романі, уже звучить у його назві: Батьки й діти. Ця назва має подвійний сенс. З одного боку, це проблема поколінь вічна проблема класичної літератури, з інший конфлікт двох соціально-політичних сил, що діяли в Росії в 60-і роки: лібералів і демократів

Діючі особи роману групуються залежно від того, до якому із соціально-політичних таборів ми можемо їх віднести. Але справа в тому, що головний герой Євгеній Базарів виявляється єдиним представником табору дітей, табору демократів-різночинців. Всі інші герої перебувають у ворожому таборі

Центральне місце в романі займає фігура нової людини Євгенія Базарова. Він представлений як один з тих молодих діячів, які битися хочуть. Інші люди старшого покоління, які не розділяють революційно-демократичних переконань Базарова. Вони зображені дрібними, слабко – вільними людьми з вузькими, обмеженими інтересами

У романі представлені дворяни й різночинці двох поколінь батьків і дітей. Тургенєв показує, як діє демократ-різночинець у далекій йому середовищу. У Марьине Базарів гість, що відрізняється своїм демократичним виглядом від хазяїв-поміщиків. І з Аркадієм він розходиться в головному в поданні про життя, хоча спочатку вони вважаються друзями. Але їхні взаємини все-таки не можна назвати дружбою, тому що дружба неможлива без взаєморозуміння, дружба не може бути заснована на підпорядкуванні одного іншому. Протягом усього роману спостерігається підпорядкування слабкої натури більше сильної: Аркадія Базарову. Але все-таки Аркадій поступово здобував свою думку й уже переставав сліпо повторювати за Базаровим судження й думки нігіліста. У суперечках він не витримує й виражає свої думки. Один раз їхня суперечка дійшла чи ледве не до бійки

Різниця між героями видна в їхньому поводженні в імперії Кірсанова. Базарів займається роботою, вивченням природи, а Аркадій сибаритствує, нічого не робить. Те, що Базарів людин справи, видно відразу по його червоній оголеній руці. Так, дійсно, він у будь-якій обстановці, у будь-якому будинку намагається займатися справою. Головна його справа природничі науки, вивчення природи й перевірка теоретичних відкриттів на практиці. Захоплення науками є типовою рисою культурного життя Росії 60-х років, виходить, Базарів іде в ногу згодом. Аркадій доконана протилежність. Він нічим не займається, із серйозних справ його жодне по-справжньому не захоплює. Для нього головне затишок і спокій, а для Базарова не сидіти сложа руки, трудитися, рухатися

Зовсім різні судження складаються в них відносно мистецтва. Базарів заперечує Пушкіна, причому необгрунтовано. Аркадій намагається довести йому велич поета. Аркадій завжди акуратний, охайний, добре одягнений, у нього аристократичні манери. Базарів же не вважає потрібним дотримувати правил гарного тону, настільки важливі у дворянському побуті. Це позначається у всіх його вчинках, звичках, манерах, мовленнях, зовнішньому вигляді

Велика розбіжність виникла між друзями в розмові про ролі природи в житті людини. Тут уже видно опір Аркадія поглядам Базарова, поступово учень виходить з-під влади вчителя. Базарів ненавидить багатьох, а в Аркадія немає ворогів. Ти, ніжна душа, розмазня, говорить Базарів, розуміючи, що Аркадій уже не може бути його сподвижником. Учень не може жити без принципів. Цим він дуже близький до свого ліберального батька й Павла Петровичеві. Зате Базарів з’являється перед нами як людина нового покоління, що прийшло на зміну батькам, не здатним вирішити основні проблеми епохи. Аркадій людин, що належить старому поколінню, поколінню батьків

Писарєв дуже точно оцінює причини розбіжностей між учнем і вчителем, між Аркадієм і Базаровим: Відношення Базарова до його товариша кидає яскраву смугу світла на його характер; у Базарова немає друга, тому що він не зустрів ще людини, який би не спасував перед ним. Особистість Базарова замикається в самій собі, тому що поза нею й навколо її майже немає зовсім родинних їй елементів

Аркадій хоче бути сином свого століття й напяливает на себе ідеї Базарова, які рішуче не можуть із ним зростися. Він належить до розряду людей, вічно опікуваних і вічно що не зауважують опіки. Базарів ставиться до нього покровительственно й майже завжди глумливо, він розуміє, що їхні шляхи розійдуться