Ренесансний реалізм у літературі XVII століття – ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ
ІСТОРИКО – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС XVII СТОЛІТТЯ.
2. Ренесансний реалізм у літературі XVII століття
Ренесансний реалізм продовжував демократичні традиції гуманістів Відродження.
Сам термін “ренесансний реалізм” було взято літературознавцями з тією метою, щоб позначити ту частину художнього надбання XVII століття, яка не могла бути віднесеною ані до класицизму, ані до бароко і безпосередньо була пов’язана з ідеями та естетичними позиціями гуманістів Відродження.
Тим більше умовний характер мав сам термін “реалізм”,
Яскравий представник цього літературного напряму у XVII столітті Лопе де
Письменники – представники напряму ренесансного реалізму – спеціально і усвідомлено вибирали “низинні” форми, відтворюючи “грубу” правду життя. Серед жартів та у ряді непристойних каламбурів зустрічалися дуже глибокі за своєю соціальною суттю ідеї про те, що “земні блага є загальним надбанням, що вони не повинні належати одній людині більше, ніж іншим”.
В – національна своєрідність;
И
М – народність;
О
Г – правдивість у поєднанні з узагальненістю;
И – естетична чарівність, яка надає насолоди.