Основні шляхи розвитку художньої культури XVII століття

XVII сторіччя – це досить своєрідний етап у розвиток західноєвропейської культури літератури й мистецтва. Ці особливості багато в чому визначаються історичними умовами. Століття наповнене глибокими протиріччями. З кінця XVII століття феодально-каталическая реакція переходить у широке настання, і прагнути викорінити всі гуманістичні ідеї, матеріальні й наукові погляди (в 1600 р. в Італії були спалені Бруно – астроном і Компонело – письменник фантаст).

В Іспанії в цей час дуже широко розвивалася драматургія, насамперед іспанська Драма,

пов’язана з ім’ям Лопе де Вега (1562 – 1635 р. г.). Писати він почав з 12 років, і за 60 років написав 1,5 тисячі п’єс. Лопе де Вега по своїй натурі оптиміст, але його особисте життя, також впливає на його творчість. Лопе де Вега поет чуйний і тому глибоко народний, що й стало причиною його величезної популярності. У нього була маса послідовників. Один з його чудових добутків було “Фуэнтэ Овехуна” (“Овече джерело”). В XVII столітті на території Іспанії були створені духовно лицарські ордена для боротьби з маврами. На чолі ордена стояв великий магістр, він підкорявся тільки Римському Татові. А на місцях влада

здійснювали командори

“Фуэнтэ Овехуна”

В XV столітті в сільці Фуэнтэ Овехуна спалахнуло повстання проти влади цього командора. Командор був убитий повсталими селянами. І Лопе де Вега взяв цей історичний факт в основу свого добутку. Командор Фернан Гомес розташувався зі своїм загоном у селенье Фуэнтэ Овехуна, він ображає місцевого Олькальдо й намагається збезчестити його дочка Лауренсию. Селянин Фрондосо, що любить її, захищає неї. Але під час їхнього весілля з’являється командор, усіх розганяє, б’є Олькальдо – батька Лауренсии, викрадає її й намагається повісити Фрондоса. Такого безчестя селяни не можуть перенести, вони все озброюються, б’ють гвалтівника й убивають командора. Король призначає судовий наслідок по цій справі, і коли запитує, хто вбив командора, все дружно відповідають Фуэнтэ Овехуна. І король змушений припинити цей суд. Цю п’єсу у вищих колах сприйняли без схвалення

У часи Лопе де Вега поняття честі належало тільки до категорії дворянських почуттів, але в цій п’єсі це поняття честі переходить у категорію не станову, загальнолюдську, воно стає синонімом достоїнства, людської особистості вартої на стражі своїх прав. Хоча головний герой п’єси – народ, але це не виключає показу драматургом ролі й значення окремих особистостей. Фінал п’єси узагальнював багато чого: по-перше, у ньому є визнання сили народу, що змусив зважати на себе самого короля, а також автор намагається обгрунтувати сполучник народу з королівською владою, як і всі розумні люди свого часу Лопе де Вега мріяв про перетворення феодальної роздробленості Іспанії в централізовану державу. Ця п’єса була популярна й у Росії. Роль Лауренсии виконувала велика Ермолова.

Лопе де Вега назвав свої добутки – Плащі й шпаги


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Основні шляхи розвитку художньої культури XVII століття

Categories: Нові твори

Links