Пушкін про роль поета й поезії
Хто такий поет? Яке його місце в житті? Може бути, він вище інших і має право вчити людей тому, як потрібно жити? Або він повинен бути просто дзеркалом, що відбиває у своїй поезії долі країни й почуття людей? Або, нарешті, поет має право тільки на відбиття в поезії своїх власних думок і почуттів? У лірику Олександра Сергійовича Пушкіна ми знаходимо міркування на тему значення поета й поезії й можемо спробувати зрозуміти, які відповіді дає великий російський поет на деякі із цих нелегких питань.
Розглядаючи цю тему у творчості А. С. Пушкіна, у
Герой вірша перебуває в пригнобленому стані, він млоїмо “духовною спрагою”, і отут йому є посланник Божий “шестикрылый серафим”.
Перстами легенями, як сон,
Моїх зіниць торкнувся він.
Отверзлися віщі зіниці,
Як у переляканої орлиці.
Далі Пушкін пише:
Моїх вух торкнувся він, –
И їх наповнив шум і дзенькіт:
И почув я неба содроганье,
И горний ангелів поле,
И гад морських підводний хід,
И дольней лози прозябанъе.
Тепер поет присвячений у таємниці мирозданья й обдарований тонким почуттям сприйняття зовнішнього миру у всій його розмаїтості. Він урятований від сумнівів і страху, а в його груди горить “угль, що палає вогнем”.
Можливості, ЩоВідкрилися для поета, з одного боку, піднімають його над людьми, а з інший, – покладають на нього неймовірно важке завдання. Подібно тому, як у біблійній легенді пророк Исайя наділяється Господом відповідальною місією, у пушкінському “Пророку” “Бога глас” волає до поета:
Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Здійснися волею моєї
И, обходячи моря й землі,
Дієсловом пали серця людей.
Такий бачить свою місію Пушкін. Він не намагається виправити людей, навчити їх, як потрібно надходити, але будучи поетом, звертається до наших серць. Поезія апелює не до розуму, а до душі. Тобто можна сказати, що Пушкін розкриває в цьому вірші роль поезії як чогось піднесеного, вартого над людьми, але не повчального. Поезія – це частина духовного життя людини. А роль поета – будити в людині те краще, що є в ньому.
Подальший розвиток Теми ролі поета й поезії ми знаходимо у вірші Пушкіна “Арион”, написаному в 1827 році. Воно зложилося в поета під враженням декабристського повстання, у якому кращі люди країни, серед яких були і його друзі, потерпіли поразку, борючись за скасування кріпосництва в Росії. Якщо в “Пророку” Пушкін розкриває тему ролі поета філософськи, то в “Арионе” він перевіряє життєздатність цих ідей у конкретній ситуації, відтворюючи в алегоричній формі трагічні події 1825 року:
…У тиші
На кермо склонясь, наш кормщик розумний
У молчанье правил важкий челн;
А я – безтурботної віри полн,
Плавцям я співав…
Плавці загинули, але співак Арион зберігає віру в їхні ідеали: “Я гімни колишні співаю”. Пушкіна дає тим самим зрозуміти, що роль поета не тільки в озвучуванні яких-небудь ідей, але й у вірності ім. Незважаючи на поразку декабристів, Пушкін не змінив їхній загальній вірі в краще Майбутнє Росії. Не оглядаючись на небезпеку піддатися переслідуванню, поет продовжує розвивати у своїй творчості вільнолюбну тематику.
Якщо в “Арионе” Пушкін як би примірить свою пророчу роль до конкретних життєвих обставин, то в написаному поетом через дев’ять років найвідомішому вірші “Пам’ятник” (1836 р.) він уже дає оцінку своєї ролі поета. Подумки підводячи риску під своєю творчістю, Пушкін виражає впевненість у тім, що споруджений їм “пам’ятник нерукотворний” дає йому безсмертя. Великий поет уважає, що впорався зі своєю відповідальною місією:
И довго буду тим люб’язний я народу,
Що почуття добрі я лірою будив,
Що в моє жорстоке століття восславил я волю
И милість до занепалого призивав.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що Олександр Сергійович Пушкін не тільки розкрив у своїй поезії тему ролі поета, але й всією своєю творчістю довів, що поет дійсно може бути пророком. Багато чого з того, про що мріяв Пушкін, до чого він призивав у своїх віршах, збулося. А сама головне – його поезія дотепер служить пробудженню в нас найвищих і світлих почуттів
(2 votes, average: 4.50 out of 5)