Процес формування політичної карти миру
Процес формування політичної карти миру нараховує кілька тисячоріч. Пройшло чимало історичних епох, тому можна говорити про існування періодів у формуванні політичної карти миру. Можна виділити: древній, середньовічний, новий і новітній періоди
Древній період (від епохи виникнення перших форм держави до V в. н. е.) охоплює епоху рабовласницького ладу. Характеризується розвитком і катастрофою перших держав на Землі: Древнього Єгипту, Карфагена, Древньої Греції, Древнього Рима й ін. Ці держави внесли великий вклад у розвиток світової цивілізації.
Середньовічний період ( V – XV вв.) пов’язаний з епохою феодалізму. Політичні функції феодальної держави були складніше й різноманітніше, ніж у госуда рств ін і рабовласницькому ладі. Складався внутрішній ринок, переборювалася відособленість регіонів. Виявилося прагнення госуда рств до д альним територіальних захоплень, тому що Європа, наприклад, уже повністю була поділена між ними. У цей період існували держави: Візантія, Священна Римська імперія, Англія, Іспанія, Португалія, Київська Русь і др.
Сильно змінила карту
З рубежу XV – XVI вв. виділяють Новий період історії (аж до I світової війни XX в.). Це епоха зародження, підйому й твердження капіталістичних відносин. Вона поклала початок європейської колоніальної експансії й поширенню міжнародних господарських зв’язків на увесь світ
1420-е рр. – перші колоніальні захоплення Португалії: Мадейра, Азорські острова, Невільничий Берег (Африка).
1453 р. – падіння Константинополя (панування турок на південно-східному напрямку. Османська імперія контролює сухопутні шляхи в Азію).
1492-1502 гг. – відкриття для європейців Америки (4 подорожі Колумба в Центральну Америку й північну частину Південної Америки). Початок іспанської колонізації Америки
1494 р. – Тордесильясский договір – розділ миру між Португалією й Іспанією
1498 р. – плавання Васко да Гамору (шлях навколо Африки).
1499-1504 гг. – подорожі Америго Веспуччи в Південну Америку
1519-1522 гг. – кругосвітня подорож Магеллана і його супутників
1648 р. – подорож Семена Дежньова (Росія – Сибір).
1740-е г. – подорожі Беринга й Чирикова (Сибір).
1771-1773 гг. – подорожі Дж. Кука (Австралія, Океанія).
В епоху великих географічних відкриттів найбільшими колоніальними державами були Іспанія й Португалія. З розвитком мануфактурного капіталізму на авансцену історії виходять Англія, Франція, Нідерланди, Німеччина, пізніше й США. Цей період історії також характеризувався колоніальними захопленнями
Особливо нестійкої стала політична карта миру на рубежі XIX – XX вв., коли між провідними країнами різко загострилася боротьба за територіальний розділ миру. Так, в 1876 р. усього 10% території Африки належало західноєвропейським країнам, тоді як в 1900 р. – уже 90%. І до початку XX століття фактично розділ миру виявився повністю завершеним, тобто став можливий лише його насильницький переділ
Початок Новітнього періоду у формуванні політичної карти миру зв’язується із закінченням I світової війни. Наступними етапними моментами з’явилися II світова Війна й рубіж 90-х років, що характеризується великими змінами на політичній карті Східної Європи (розпад СРСР, Югославії й ін.).
Перший етап ознаменувався появою на карті миру першої соціалістичної держави (СРСР) і помітними територіальними зрушеннями, причому не тільки в Європі. Розпалася Австро-Угорщина, змінилися границі багатьох держав, утворилися суверенні країни: Польща, Фінляндія, Королівство сербів, хорватів, словенців і ін. Розширилися колоніальні володіння Великобританії, Франції, Бельгії, Японії
Другий етап (після II світової війни), крім змін на політичній карті Європи, асоціюється, насамперед, з розпадом колоніальної системи й утворенням великої кількості незалежних держав в Азії, Африці, Океанії, Латинській Америці (у Карибському регіоні).
Третій етап триває й зараз. До якісно нових змін на політичній карті миру (це зміни, що звичайно не ведуть до зміни території держави, суть яких полягає в зміні суспільно-економічних формацій, завоюванні державної самостійності колишніми колоніальними країнами, введенні нового державного устрою й т. д.) і оказивающим великий вплив на соціально-економічне й суспільно-політичне життя всього світового співтовариство можна віднести наступні:
Розпад в 1991 році СРСР, твердження політичної незалежності трьох колишніх союзних республік Прибалтики, а потім і інших, у т. ч. Росії
Утворення СНД;
Переважно мирні, народно-демократичні революції 1989-90 гг. (“оксамитові”) у країнах Східної Європи
Припинення в 1991 р. діяльності Організації Варшавського Договору (ОВД) і Ради Економічної Взаємодопомоги (СеВ), що серйозно вплинуло на політичну й економічну обстановку не тільки в Європі, але й в усьому світі;
3 жовтня 1990 р. – об’єднання двох германських держав (ГДР і ФРН);
Розпад СФРЮ, проголошення політичної незалежності Словенії, Боснії й Герцеговини, Македонії, Хорватії, Союзної Республіки Югославії (у складі Сербії й Чорногорії). Найгостріша політична криза колишньої федерації вилився в громадянську війну й міжнаціональні конфлікти, що тривають дотепер;
Травень 1990 р. – об’єднання арабських держав ЙАР і НДРЙ на національно-етнічній основі (Єменська Республіка, столиця – м. Сану);
1990-91 гг. – процес деколонізації триває: незалежність одержала Намібія – остання колонія в Африці; утворилися нові держави в Океанії: Федеративні Штати Микронезии (Каролінські про-ва), Республіка Маршаллові острова;
1 січня 1993 р. – утворення двох незалежних держав (розпад Чехословаччини) – Чехії й Словаччини;
1993 р. – проголошена незалежність держави еритрея (колишня провінція Ефіопії на березі Червоного моря).
Масштаби майбутніх змін на політичній карті миру будуть визначатися подальшим ходом етнокультурних процесів у багатонаціональних країнах, характером економічних, політичних і культурних відносин між країнами й народами
Список літератури
1. И. А. Родіонова “Політична карта миру. Географія світового господарства” М., 1996;
2. А. Г. Артем’єва, В. П. Максаковский і ін. “Економічна географія закордонних країн” (підручник) М. 1995.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)