Метафоричне сприйняття миру А. А. Блоком

1. Наближення до читача дивного миру. 2. Багатошаровий метафоричний образ. 3. Страшний чарівний вигляд коханої. Зупините мир, я зійду. е. Ньюли В А. А. Блоку було своє розуміння миру, у якому він живе. Поетичні натури підбирають особливі слова й фарби, щоб показати всю його принадність і красу Блок же для цього вибирає незвичайні поетичні засоби, що дозволяють нам заглянути в дивний і непояснений мир, у якому йому довелося жити.

Його творчий шлях довівся на переломний момент для нашої історії. Країну захопив своєрідний вихор революційних змін,

про які писав спочатку поет, потім Б. Л. Пастернак. Стихія – одна з найбільш барвистих метафор у творчості обох поетичних натур. Вона говорить про те, що можна все зруйнувати И побудувати заново, але вона не вказує конкретного маршруту, по якому потрібно випливати У вихрі, у сніжному потоці немає доріг, їх просто не видно.

Тому людина йде навмання й не знає, куди потрапить в остаточному підсумку. До образа снігу у своїй творчості Блок звертається не раз. У нього є цілий цикл за назвою “Сніжна маска”, що розділена на дві тематичні частини: “Снігу” і “Маски”. Сніг не тихо падає, заворожуючи нас своїм зимовим

танцем, ні, він горить. Так у віршах поета сполучається несумісне.

Холодний і льодовий душу сніг перетворюється в багаття, що може дарувати тепло й заспокоєння Але в добутку “На сніжному багатті…” нам відкривається дивна картина: у цю пору року білий дим завивають молоді ночі. Молоді ходять ночі, Сестри – прялі сніжних зим. І дивляться, відкривши очі, Завивають білий дим.

Так у своїй творчості поет звертається до метафоричної картини миру. Він наділяє видимі їм образи тими якостями, які їм споконвічно не властиві. Навіть такий неосяжний образ, як ніч, що не має ніяких меж, він змушує, як людини, не тільки ходити, але й робити при цьому якоїсь дії Подібне образне втілення дозволяє показати відвернені, природні поняття через знайомі риси й образи.

Тим самим поет наближає до нас своє розуміння даного миру. У той же час він представляє нашій увазі досить барвисту картину дійсності. Здається, що в руки він бере не поетичне слово, а кисть, щоб відбити вся пишнота навколишнього світу.

Уа. А. Блоку він має особливе наповнення. Поет створює на своєму поетичному полотні багатошарові образи. Наприклад, очі він називає крилатими.

Тим самим у нашім поданні вони стають ще більш повітряними У той же час очі немов збільшуються в розмірах. Адже розмах крил птахів, видимих нами в польоті, показує вся їхня пишнота. Саме таке метафоричне обрамлення здобуває слово “очі”. Воно не наближає нас до зображуваного предмета, тому що він і так нам добре знайомий. Навпаки, поет видаляє нас від нього й показує, що в такому втіленні очі будуть на недосяжному від нас відстані Але й цей образ – крилаті очі – поет знову метафоризирует.

Очі є невід’ємною частиною великого портрета висоти. І крилатими очами Ніжно дивиться висота. Таким шляхом поет створює багатошаровий метафоричний образ. І цього разу він наближається до нас.

Адже досить важко дати яке-небудь конкретне визначення висоті Але поетові це вдається за допомогою образа “крилатих очей”. До стихійного прояву природи Блок у своїй творчості звертається не раз. Він немов підбирає особливі фарби, щоб описати явища природи.

Одним із самих загадкових є вітер. У нашій уяві виникає безліч його характеристик: вітер змін або вітер, що переходить у вихор. У метафоричному полотні поета він часто має риси, останніми в цьому списку. Вітер вносить у картину нову тривогу: стає диким Нам і так зрозуміло, що він живе за своїми законами, які не те що людині, але й ученому не завжди зрозумілі. При цьому така стихія здатна приносити тільки руйнування.

Так, знову у вірші поета “Дикий вітер… ” створюється багатогранний образ. Він не тільки одержує характеристику, але й починає діяти, тобто Блок для його опису використовує не тільки прикметник, але й дієслівні форми Дикий вітер Скла гне, Ставні з петель Буйно рве. У подібній метафоричній картині при описі вітру в полі нашого зору попадає ще один образ – скла. Дикий вітер настільки сильний, що починає їх гнути.

Але вони можуть тільки розбиватися. Так поет при описі знову відходить від правдоподібності, щоб показати нам своє сприйняття й розуміння цього неоднозначного й складного миру. У наступних рядках вірша показані нові витівки вітру Він виявляється здатний “потрясати ворота”.

Але от у картину входить ріка, що також описується за допомогою вчинків, характерних для живих істот: вона ламає лід. Вірш “Дикий вітер…” закінчується новими витівками самого вітру. Він слово в кільце містить ліричного героя і його міркування про милий, котру він не хоче віддати іншому.

Останній же в його уяві вже співвідноситься з диким вітром, що ламає не тільки ставні, але й сотрясающим весь будинок У цій метафоричній картині Блоку вітер співвідноситься не на словесному, а на образному рівні з людиною, що загрожує ліричному героєві забрати в нього милу. Якщо в гості ходить вітер, Тільки дикий чорний вітер, Що Трясе мій будинок? Що ж ти, вітер, Стекла гнеш? Ставні з петель Дико рвеш? Поет у своїх віршах використовує метафоричне відбиття миру не тільки для подання абстрактних понять, але й для зображення тих людей, які перебувають поруч із ним.

Такий чарівний, але в той же час страшний вигляд здобуває кохана у вірші “Сніжне вино”. І знову, блиснувши із чаші винної, Ти оселила в серце страх Своєї улибкою безневинної В тяжелозмейних волоссях. Подібним барвисте й мовцем опис волось дає нам подання про те, який магічної й таємницею силою володіє кохана Подібне використання метафори розширює розуміння даного образа. Він не тільки говорить про трепет перед зміями й усе, що з ними зв’язане.

Ми розуміємо, що образ змія також співвідноситься з мотивом спокуси. Можливо, тому кохана й оселила в серце ліричного героя страх У результаті в ньому й палають такі суперечливі почуття. З одного боку, він підкоряється цієї магії, а з іншої, розуміє, що героїня несе загибель, а не порятунок.

Тому вже не тільки її волосся, але й сама онастановится змієподібної. Тоді ліричний герой переходить до опису її оточення, що також з’являється в метафоричному світлі. Навколо її гуляє вітер, що знову говорить про свою вільну натуру. Однак у цьому оточенні він здобуває особливі відтінки: стає блакитним. Так невловиме природне явище не тільки здобуває людські звички, але й офарблюється в певний колір И ти смієшся чудовим сміхом, Зміїшся в чаші золотий, И над твоїм собольим хутром Гуляє вітер голубой.

Метафоричне сприйняття миру А. А. Блоком виконує різні функції. Воно не тільки наближає до нас ті поняття, які по своїй природі є абстрактними або недосяжним. Поет виділяє в них те, що йому стає особливо близьким. Тому за допомогою таких образів ми можемо зрозуміти, у якому світі жив не тільки ліричний герой, але й сам поет У той же час многослойность метафоричних образів говорить про неоднозначне сприйняття дивного миру. При цьому в процесі опису одного образа поет може використовувати кілька різних визначень, які ставляться до різних частин мови.

Так створюються не тільки багатошарові, але й багатогранні образи. У теж час метафоричне сприйняття дійсності Блоком створюється не тільки на словесному, але й на образному рівні И вже наша уява домальовує те, що почав у своїй картині зображувати сам поет. А. А. Блок через подібні конструкції хоче показати нам всі відтінки світобудови, указуючи на те, що не варто однозначно ставитися до тої або іншої події в житті. Адже мир настільки прекрасний саме тим, що в ньому живе безліч суперечливих натур, тільки у своїй єдності создающих прекрасну й цілісну картину, що зміг зобразити у своєму метафоричному полотні Блок


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Метафоричне сприйняття миру А. А. Блоком

Categories: Твори з української літератури

Links