Про призначення поета й поезії
Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Здійснися волею моєї,
И, обходячи моря й землі.
Дієсловом пали серця людей.
А. Пушкін
До міркувань про суть поезії, її великої місії на землі Пушкін вертався у своїй Творчості неодноразово. У різні роки його кумирами були Чаадаєв і Шенье, Наполеон і Байрон… Ніж старше ставав поет, тим серйозніше він ставився до своєї творчості. Живучи літературною працею, Пушкін гордо викликувала:
Не продається вдохновенье,
Але можна рукопис продати.
Трохи пізніше, коли змінилася суспільно-політична
И Бога глас до мене воззвал:
“Повстань, пророк, і виждь, і внемли,
Здійснися волею моєї,
И, обходячи моря й землі,
Дієсловом пали серця людей”.
Поет створений і наділений талантом, щоб нести людям слова правди, якими б гіркими вони не були. Пушкіна бачить своє призначення в тім, щоб боротися з тиранією, несправедливістю, неправдою. У вірші “И. И. Пущину” поет намагається утішити свого друга, що нудиться в далекому посиланні. Пушкіна сподівається,
Молю святе провиденье:
Так голос мій душі твоєї
Дарует те ж утешенье,
Так опромінить він заточенъе
Променем ліцейських ясних днів!
У вірші “Поет” Пушкін визначає свій шлях обранця долі. Йому дарований талант, щоб він ніс радість людям, самому ж поетові призначене самітність, як плата за вдохновенье:
Ти цар: живи один.
Дорогою вільної
Іди, куди тягне тебе вільний розум,
Удосконалюючи плоди улюблених дум,
Не вимагаючи нагород за подвиг шляхетний.
Нехай не здається це перебільшенням його заслуг перед людьми, але многим готовий поступитися й пожертвувати поет. Не завжди це робиться свідомо, скоріше серцем, Пушкін бачить істину й вибирає свій важкий шлях інтуїтивно. Провиденье, дароване понад, веде поета вперед до його долі. Пушкіна не боїться зізнатися у вірності навіть опальним друзям. Він упевнений, що його поезія підтримає й підбадьорить каторжан:
Любов і приятельство до вас
Дійдуть крізь похмурі затвори.
Як у ваші каторжні нори
Доходить мій вільний глас.
Нехай не завжди поет надходив як потрібно, але ніколи не змінював своїм принципам.
Поезія Пушкіна боролася за справедливість, захищала скривджен і пригноблених, тому завжди була прапором передових людей. Сам же поет у вірші “Я пам’ятник собі спорудив нерукотворний” так говорить про свої заслуги перед батьківщиною:
И довго буду тим люб’язний я народу,
Що почуття добрі я лірою будив,
Що в моє жорстоке століття восславил я волю
И милість до занепалого призивав.
Це чи не вище призначення поета, його велика роль і доля!
Гуманізм російської літератури й поезії зокрема в тім і складається, щоб утішати скривджен і знедолених, залучати до них увага суспільства, а виходить, і допомагати. Пушкіна ніколи не був осторонь від насущних проблем, у цьому його головна заслуга.
Іскрометна, блискуча, прекрасна поезія Пушкіна продовжує служити людям.
Веленью Божию, про муза, будь слухняна,
Образи не страшачись, не вимагаючи вінця,
Хвалу й наклеп приемли равнодушно,
И не заперечуй дурня.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)