Правова регламентація взаємодії
Як ми вже відзначали, взаємодія повинне здійснюватися відповідно до приписань законів підзаконних нормативних актів, що регулюють як спільну діяльність, так і порядок функціонування кожного органа окремо. Виходячи із цього положення можна зробити висновок, що правову основу взаємодії становлять: Конституція Російської Федерації, Закон Російської Федерації “Про прокуратуру Російської Федерації”, Положення про Військову прокуратуру, накази Генерального прокурора Російської Федерації й інші нормативно – правові акти, що регулюють
Тому прокурори намагаються максимально використовувати всі вказівки, які існують у нормативній базі, а також положення, розроблені юридичною наукою, які необхідно перекласти на строгу мову закону й впровадити в практику. Чітке визначення сутності розмежування прав і обов’язків суб’єктів взаємодії, його форм не тільки підвищить якість проведення останнього, але й дозволить виключити зайві суперечки про сутність даного процесу. А. М. Ларін, наприклад, уважає, що взаємодія прокуратури й органів дізнання неможливо, тому що “наділення працівника прокуратури такими повноваженнями стосовно органа дізнання спричиняється їхню нерівність у діяльності по розслідуванню злочинів” Однак із цим твердженням важко погодитися, тому що потреба у використанні тих або інших повноважень органів дізнання й прокуратури носить обопільний характер. Крім того, орган дізнання не перебуває в адміністративному підпорядкуванні прокуратури, що виключає можливість оперативного керування їм з боку останнього, а отже, і верховенство одного над іншим. Термін ” взаємодія ” надійно вкоренився в юридичній літературі, працівники правоохоронних органів точно розуміють його зміст, тому навряд чи варто виключати його із правового лексикона
Говорячи про правову регламентацію взаємодії необхідно відзначити й роль планування в його здійсненні. У планах роботи прокуратур формулюються основні завдання на даний період, точно визначаються головні ланки роботи й всі міри організаційного забезпечення запланованих заходів, у тому числі й взаємодії, починаючи із взаємодії всіх прокурорів і відділів прокуратури, і закінчуючи взаємодією прокуратури з іншими органами. При плануванні взаємодії військовий прокурор ураховує ряд важливих факторів і, насамперед, стан законності у військових частинах, що обслуговуються, і на всій території адміністративної одиниці, завдання територіальних правоохоронних органів, структуру й динаміку злочинності й т. д. Всю цю інформацію військовий прокурор одержує в ході вже організованої взаємодії на попередній період, а також у ході участі в координаційних нарадах із представниками територіальних правоохоронних органів, командуванням військових частин
Планування взаємодії на поточний період часу дозволяє підійти до взаємодії з науковою основою, регламентувати цей процес у правовому відношенні, знаходити найбільш ефективні форми його здійснення. Виходячи із цього можна сказати, що план роботи військової прокуратури на даний період також входить у правову основу організації й здійснення взаємодії військового прокурора з командуванням і правоохоронними органами
И, таким чином, із сказаного випливає, що взаємодія – це взаємозалежна, погоджена по місцю й часу діяльність декількох його суб’єктів, спрямована на виконання загального завдання зміцнення законності й правопорядку й боротьбу зі злочинністю. У літературі втримується чимало різноманітних визначень поняття взаємодії. Часом вони значною мірою відрізняються друг від друга, що обумовлено конкретними цілями й методиками досліджень, що проводилися їхніми авторами. Однак наявні розходження, як правило стосуються лише окремих сторін розглянутого поняття й не зачіпають його сутності. Відрізняючись у деталях, пропоновані різними авторами визначення зводяться до розуміння взаємодії як спільної, погодженої по цілям (завданням), місцю й часу діяльності працівників різних органів, можливості комплексного використання цими органами всіх наданих їм засобів в інтересах всіх учасників взаємодії
Взаємодія являє собою погоджену діяльність прокуратури, міліції, органів юстиції й судів між собою, а також з іншими державними й суспільними органами й організаціями в боротьбі зі злочинністю й іншими правопорушеннями. Взаємодія здійснюється тільки в рішенні загальних завдань правоохоронних органів. При здійсненні специфічних завдань, зокрема таких, як нагляд за виконанням законів органами дізнання й попереднього наслідку, розгляд судом конкретних кримінальних справ, взаємодія виключається, оскільки втручання в компетенцію інших органів неприпустимо.
Взаємодія органів прокуратури, внутрішніх справ, юстиції й судів складається в погодженості їхніх дій, спрямованих на зміцнення законності й правопорядку, попередження й викорінювання злочинів, виховання посадових осіб і громадян у дусі сумлінного виконання своїх конституційних обов’язків і поваги законів, здійснюваних у межах компетенції цих органів способами й методами, властивими кожному з них
Виходячи з вищевикладеного, у переломленні визначення терміна до даної Теми, можна сказати, що взаємодія військового прокурора з командуванням і правоохоронними органами – це засноване на законі, погоджене по місцю, цілям і часу напрямок діяльності військового прокурора, командування військових частин і інших правоохоронних органів за рішенням вартих перед ними завдань у правоохоронній сфері діяльності.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)