Поділ влади в країнах зі смешенной формою правління

Франція належить до числа держав, що зіграли особливу роль у становленні концепції й твердженні поділу принципу поділу влади. Французька революція 1789 року поклала шлях до перетворення трохи абстрактної й відверненої теорії в провідний конституційно-правовий принцип, на якому спочиває сьогодні державний лад будь-якої демократичної держави

У минулі два сторіччя Франція стала своєрідним полігоном, де пройшли перевірку на міцність, стабільність і ефективність найрізноманітніші форми правління й демократичних режимів. Політичний лад

затвердився в цій країні в 1958 році й положивший початок існуванню П’ятої республіки, привів до появи нової форми правління, що сполучить у собі елементи, характерні й для президентської, і для парламентарної республік. От чому вона одержала назву смешенной форми правління. Її називають також іноді напівпрезидентською республікою або говорять про “раціоналізований” парламентаризмі

Що ж привело до радикальних змін у конституційному ладі Франції, внесшем істотні зміни в практику реалізації принципу поділу влади?

Навесні 1958 року вибухнула гостра політична криза. Парламентаризм доведеної до крайності,

викликав різке ослаблення виконавчої влади. У цей час почався заколот у колонії Франції – Алжирі. Безладдя могли перекинутися на метрополію. У сформованій ситуації французькі парламентарії знайшли в собі сили й мужність поступитися своїми привілеями з метою твердження сильної виконавчої влади й подолання кризи

1 червня 1958 року на чолі уряду встав Шарль де Голль. Йому були надані широкі повноваження, включаючи повноваження по виробленню й поданню на референдум нового Основного закону держави

Проект нової конституції був закінчений у рекордно короткий термін. 28 вересня 1958 року відбувся референдум, на якому була прийнята нова конституція. На все про всі, від початку роботи до проведення референдуму, пішло приблизно три з половиною місяця. 4 жовтня 1958 року нова Конституція була промульгирована й вступила всилу.

Текст Конституції Франції 1958 року складається з дуже короткої преамбули й 95 статей, зведених в 15 розділів. Також у текст Конституції були включені Декларація 1789 року й преамбула до Конституції1946 року. Справа в тому, що саме у двох названих документах сформульовані основні права й волі, а дорівнює підтверджується принцип поділу влад

Приєднання цих двох документів говорило про прихильність Франції фундаментальним принципам демократичної держави. Оскільки у французькому праві основні права й волі сформульовані як основні принципи, то можна зробити висновок, що вони не підлягають перегляду або скасуванню законодавцем. А орган конституційного нагляду повинен стежити, щоб прокламовані принципи (включаючи й поділ влади) не порушувалося поточним законодавством

До числа основних принципів Конституція відносить національний суверенітет. Він належить тільки народу й ніякій окремій особистості або група не можуть привласнити собі його здійснення

Здійснення національного суверенітету відповідно до принципу поділу влади покладає на три галузі влади. Принцип, закріплений ще в ст. XVI Декларації прав людину й громадянина 1789 року, – немає конституційного ладу, якщо немає поділу влади – не підлягаючому перегляду складова частина французького конституційного права

ПРЕЗИДЕНТ. Центральне місце в системі державних органів Франції відведено президентові республіки. Повноваження президента стосуються найважливіших сторін державного життя. Він глава держави. Він здійснює верховне представництво країни у всіх актах внутрішньополітичного й міжнародного життя. Він забезпечує дотримання Конституції й нормальне функціонування державних органів і наступність держави. Він гарант національної незалежності, територіальної цілісності й дотримання міжнародних договорів. Він очолює збройні сили країни. Президент Франції не несе політичної, тобто парламентарної відповідальності

Специфіка положення президента в про Францію полягає в тому, що в силу своїх повноважень він як би бере участь у функціонування кожної з галузей влади. І в той же час ні одну з них не можна ототожнювати із президентом або винятково спрезидентом.

З 1962 року президент обирається на загальних прямих виборах. Президент обирається строком на 7 років. Обмеження в переобранні у Франції не передбачено. У Франції відсутній пост віце-президента. У випадку вакансії поста глави держави його обов’язку тимчасово виконує голова сенату – верхньої палати парламенту. Виконуючий обов’язки трохи обмежений у своїх повноваженнях. Він не може, у чатности, повідомляти референдум, достроково розпускати Національні збори або проводити перегляд Конституції

Президент республіки наділений великими повноваженнями. Частина з них він здійснює самостійно, частина – разом з іншими державними органами

Найбільш істотні права президента. Це, насамперед, призначення прем’єр-міністра

Президент має право дострокового розпуску Національних зборів – нижньої палати парламенту. Правда попередньо він повинен запросити прем’єр-міністра й голів палат, однак їхня думка має лише консультативний характер. Рішення приймає президент

Президент очолює збройні сили. Він головує в радах і у вищих комітетах національної оборони. Глава держави представляє країну в міжнародних відносинах. Він веде переговори про висновок міжнародних договорів і ратифікує їх.

Президент республіки може за власною ініціативою ввести в дію механізм ст. 16 Конституції, що передбачає використання надзвичайних повноважень. У цьому випадку президент зобов’язаний запросити думку прем’єр-міністра, голів палат парламенту й Конституційної ради. (Цей механізм кілька разів використовував тільки генерал де Голль. У цей час всі частіше йдуть розмови об нього скасуванню

Президент республіки має численні інші повноваження, які також мають досить істотне значення, але здійснюються разом з іншими державними органами

Президент – активний учасник законодавчого процесу. Урядові законопроекти обговорюються в Раді міністрів, а головує на ньому президент. Законодавчі акти, схвалені парламентом, передаються для промульгації президентом. При цьому може повернути законопроект у парламент для повторного обговорення, або звернеться за думкою Конституційної ради, якщо думає, що даний акт у чомусь суперечить Конституції

Президент республіки володіє регламентарной владою, тобто правом видання власних нормативних актів

Виконавча влада у Франції, як і у всіх інших країнах зі смешенной формою правління, має бицефальний, тобто подвійний характер. Вона здійснюється й президентом і урядом. Президент бере участь у здійснення всіх найбільш значимих функцій, які закріплені за урядом

Президент може брати участь і в осуществлени деяких функцій судової влади. Він призначає членів Вищого раді магістратури і є його головою. Даний орган здійснює дисциплінарну владу відносно суддівських працівників. Президентові належить право помилування. Президент є гарантом судової влади

Статус і повноваження президента Французької Республіки підтверджують, що даний інститут не можна однозначно віднести тільки до однієї галузі влади. Втім, у Франції є й інші інститути, які важко вмістити в застиглу схему. Такий, наприклад, Конституційна рада, що здійснює функції конституційного нагляду, але не є судовою установою

У Франції, як і у всіх інших демократичних державах, забезпечені самостійність і незалежність судової влади. Помітно сложней і противоречивей виглядають взаємини між законодавчими й виконавчими державними органами


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Поділ влади в країнах зі смешенной формою правління

Categories: Нові твори

Links