Діяльність і спілкування

Діяльність – це форма активності людини, спрямована на перетворення їм навколишнього світу. Обов’язковим елементом у структурі будь-якої діяльності є її суб’єкт, тобто здійснюючий її індивід. Часто для досягнення поставленої мети й одержання необхідного результату доводиться прибігати до взаємодії з іншими суб’єктами, спілкуватися з ними Спілкування – це процес обміну інформацією між рівноправними суб’єктами діяльності. Суб’єктами спілкування можуть бути як окремі люди, так і соціальні групи, шари, співтовариства й

навіть все людство в цілому

Виділяють кілька видів спілкування:

Спілкування між реальними суб’єктами (наприклад, між двома людьми);

Спілкування з реальним суб’єктом і ілюзорним партнером (наприклад, людини із твариною, що він наділяє деякими невластивими йому якостями);

Спілкування реального суб’єкта з уявлюваним партнером (під ним мається на увазі спілкування людини зі своїм внутрішнім голосом);

Спілкування уявлюваних партнерів (наприклад, літературних персонажів)

Основними формами спілкування є діалог, обмін думками у вигляді монологу або реплік

Питання про співвідношення діяльності

й спілкування є дискусійним. Одні вчені думають, що ці два поняття тотожні один одному, тому що будь-яке спілкування має ознаки діяльності. Інші вважають, що діяльність і спілкування – протилежні поняття, оскільки спілкування є тільки умова діяльності, але

Ніяк не сама діяльність. Треті розглядають спілкування в його взаємозв’язку з діяльністю, однак уважають його самостійним явищем

Від спілкування необхідно відрізняти комунікацію. Комунікацією називається процес взаємодії між двома або більше суб’єктами з метою передачі деякої інформації. У процесі комунікації, на відміну від спілкування, передача інформації відбувається тільки в напрямку одного з його суб’єктів (того, хто неї одержує) і зворотний зв’язок між суб’єктами, на відміну від процесу спілкування, отсутствует.

У процесі взаємодії з іншими індивідами кожна людина виконує певні соціальні функції, які визначають його соціальний статус. Соціальним статусом називається загальне положення особистості або соціальної групи в суспільстві, пов’язане з певною сукупністю прав і обов’язків. Соціальні статуси бувають запропоновані й придбані, досягнуті. До першої категорії ставляться національність, місце народження, соціальне походження й т. п., до другого – професія, утворення й ін

У будь-якому суспільстві існує деяка ієрархія статусів, що являє собою основу його стратифікації. Певні статуси є престижними, інші – навпаки. Престиж – це оцінка суспільством соціальної значимості того або іншого статусу, закріплена в культурі й суспільній думці

Ця ієрархія формується під впливом двох факторів:

А) реальної корисності тих соціальних функцій, які виконує людина;

Б) системи цінностей, характерної для даного суспільства

Якщо престиж яких-небудь статусів необгрунтовано завищений або, навпаки, занижений, звичайно говорять, що має місце втрата рівноваги статусів. Суспільство, в

Якому спостерігається тенденція до втрати цієї рівноваги, не може нормально функціонувати

Соціальний статус особистості насамперед впливає на її поводження. Знаючи соціальний статус людини, можна легко визначити більшість якостей, яким він володіє, а також пророчити дії, які він буде здійснювати. Подібне очікуване поводження людини, асоційоване з тим статусом, що він має, прийнято називати соціальною роллю. Соціальна роль фактично являє собою деякий зразок поводження, визнаний доцільним для людей даного статусу в даному суспільстві

Соціальна роль може бути закріплена за людиною формально (наприклад, у законодавчому акті) або ж мати неформальний характер

Кожна людина володіє не однієї, а цілим набором соціальних ролей, які він грає в суспільстві. Їхня сукупність називається рольовою системою. Різноманіття соціальних ролей може стати причиною внутрішнього конфлікту особистості (у тому випадку, якщо якісь із соціальних ролей суперечать один одному)

Однак незважаючи на те що поводження особистості багато в чому визначається тим статусом, що вона займає, і тими ролями, які вона грає в суспільстві, вона (особистість) проте зберігає свою автономію й певну волю вибору. І хоча в сучасному суспільстві спостерігається тенденція кунификации й стандартизації особистості, повного її нівелювання, на щастя, не відбувається. Індивід має можливість вибирати з безлічі соціальних статусів і ролей ті, які дозволяють йому краще реалізувати свої плани, максимально ефективно застосовувати свої здатності. Будь-яке рольове приписання намічає тільки загальну схему поводження людини, зберігаючи за ним можливість вибору шляхів його виконання


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Діяльність і спілкування

Categories: Нові твори

Links