Повість-пародія на лицарський роман “Пайен з Мезьера”
Отже, починається оповідання: до двору легендарного короля Артура, де збираються відважні й знатні лицарі, є дівчина на мулі. Красуня їде “зовсім без вузди” і гірко плаче. Шляхетні дами й лицарі посилають сенешаль Кея довідатися, у чому справа. Незабаром Кей вертається й доповідає: дівиця засмучується про те, що немає в її мула вузди, і шукає вона відважного лицаря, що погодиться відшукати цю вузду й повернути їй
А буде такий найдеться й виконає її прохання, воно готово стати йому покорною дружиною
Піднесений красотою дами, Кей просить
Ліс
Довідавшись, що він не привіз вузди, дівиця в горі рве на. собі волосся. Торкнутий її скорботою, лицар Говен просить дозволити йому привезти їй вузду. Почувши його слова, дівиця радісно цілує лицаря: серце підказує їй, що він привезе вуздечку. Тим часом сенешаль Кей, “уболіваючи душею”, їде знадвору; не виконавши взятого на себе лицарського подвигу, він не насмілюється з’явитися перед королем Артуром
Мул везе Говена тими ж тропами, що й Кея. Углядівши знайомого мула і його сідока, відважного Говена, звірі вибігають їм назустріч. Говен догадується, що, злякавшись звірини, Кей порушив слово, дане дамі. Сам же Говен безстрашно їде далі й з посмішкою на вустах мине ущелина жаху, і смороду, на дні якого клубляться гади
По вузенькій дощечці лицар безстрашно перетинає вируючий потік і під’їжджає до замка, що обертається, немов мірошницьке колесо. Замок оточений глибоким ровом з водою, навколо рову височіє частокіл, прикрашений людськими головами; одна тичина цієї страшної огорожі ще вільний. Але лицар не боїться душею. В’їхавши на міст, Говен відважно кидається вперед і проникає в замок ценою всього лише половинки хвоста мула, що “висіти залишилася у воротах”. Навкруги порожньо й тихо. У дворі його зустрічає мовчазний карлик; випливаючи за ним, Говен зіштовхується з величезним волосатим вилланом із сокирою на шиї. Виллан попереджає лицаря, що добратися до заповітної вузди буде нелегко; але застереження це тільки запалює відвагу героя. Тоді виллан клопоче про лицаря, відводить у будинок, подає вечеря, стелит ложі, а перед сном пропонує
Гру: спочатку Говен зрубає йому голову, а потім він – Говену. Лицар погоджується, відтинає виллану голову, той берет її під мишку й іде, пообіцявши завтра з’явитися за головою Говена.
Ранком вірний своєму слову Говен кладе голову на плаху. Але виявляється, кошлатий велетень хотів лише налякати його. Страшний на вид виллан стає вірним слугою лицаря й споряджає його для сутички з лютими левами. Сім щитів розбивають хижаки, але все-таки лицар перемагає їх. Говен готовий одержати вуздечку, але це тільки перше випробування. Коли лицар відпочив і перемінив збрую, виллан проводить його в зал, де лежить поранений лицар. За звичаєм цей лицар бореться з кожним, хто приїжджає в замок за вуздою. Лицар перемагає прибульця, відтинає йому голову й саджає неї на кіл біля рову. Якщо ж прибулець переможе лицаря, то йому доведеться відрубати йому голову й самому зайняти його місце. Говен, зрозуміло, перемагає лицаря замка, однак великодушно зберігає йому голову на плечах. Те^-те-тепер^-те кошлатий виллан принесе йому вуздечку, думає Говен. Але Артурова лицаря чекає нове випробування: виллан приводить до нього двох вогнедишних змій. Могутнім ударом Говен відтинає обом гадам голови
Потім до Говену є колишній карлик і від імені своєї пані запрошує лицаря розділити з нею трапезу. Говен приймає запрошення, але, не довіряючи карликові, вимагає, щоб його супроводжував вірний виллан. Випливаючи за своїми провідниками, лицар приходить до прекрасної дами. Захоплюючись його відвагою, дама запрошує Говена за стіл. Виллан і карлик прислужують їм, дама радо пригощає героя. Коли ж трапеза кінчена й слуги віднесли воду для обмивання рук, Говен просить даму віддати йому вуздечку. У відповідь та заявляє, що він боровся за її сестру, а тому вона готова віддати йому всю себе, щоб він став паном і її, і її п’ятдесяти замків. Але лицар поштиво відповідає, що “про те, що трапилося, известье” зобов’язане він “скоріше до короля принесть”, а тому негайно повинне йому в дорогу назад пуститися. Тоді дама вказує йому на срібний цвях, де висить дорогоцінна вузда. Говен знімає вузду, прощається з дамою, і виллан підводить йому мула. Дама просить виллана зупинити обертання замка, щоб лицар без праці покинув його стіни, і той охоче виконує її прохання,
Проїжджаючи повз ворота, Говен з подивом дивиться на радісну юрбу: коли він в’їхав у замок, у ньому не було ні душі. Виллан роз’ясняє йому: раніше всі ці люди ховалися в печері, тому що боялися диких звірів. Лише ті, хто похрабрей, порию виходили на роботу. Тепер же, коли Говен убив всіх хижаків, вони радуються світлу, і веселию їх немає межі. Мовлення виллана – більша втіха для Говена.
От мул знову перебігає по вузенькій дошці, звертає в сморідну ущелину, в’їжджає в дрімучий ліс, де всі звірі знову вискакують йому назустріч – схилити коліна перед доблесним лицарем. Але Говену ніколи – він поспішає в замок Артура
Говен в’їжджає на луг перед замком, його з вікон зауважує королева і її звита. Усі спрямовуються назустріч відважному лицареві, а більше всіх радується приїжджаючи дама: вона знає, що Говен привіз їй вузду. Нагородивши лицаря поцілуємо, вона дякує йому за подвиг. “І отут Говен їй без смущенья свої повідав приключенья”: про ліс, про лютий потік, про дивовижний палац, про карлика й про виллана, про те, як убиті леви, як повалений знаменитий лицар, як разом уражені дві змії, про трапезу й розмову із сестрою її, про радість народу взамке.
Вислухавши оповідання Говена, дама просить дозволити їй вийти, хоча всі, включаючи самого короля, умовляють її залишитися й вибрати собі пана серед лицарів Круглого стола. Але дама коштує на своєму: вона не вільна залишитися, як би їй того не хотілося. Сівши на мула, вона, відмовившись від провідників, скакає назад у ліс. На цьому оповідання “про дівчину на мулі, що покинув раптом палац, тут знаходить свій кінець”.
Е. В. Морозова
(1 votes, average: 5.00 out of 5)