“Потік свідомості” в творчості Джеймса Джойса

Ірландський англомовний письменник-модерніст. Характерними особливостями поетики його творів є елемент пародійності і іронія, Застосування “потоку свідомості”, насиченість запозичень з відомих текстів – Біблії, Шекспіра, Ібсена. У його творах використана лексика сімдесяти мов світу. Письменник експериментує з міфом і історією, з простором і часом. Найвідоміші твори: “Дублінці” (1914), “Джакомо Джойс” (1915), “Портрет художника в юності” (автобіографічний роман, 1916), “Улісс” (1922). Розповіді Джеймса Джойса написані

в реалістичній манері, пронизані скепсисом, гіркою та сумною іронією. Вони засвідчили блискучу майстерність Джойса-стиліста, багатство відтінків його мови. У них Джойс відтворює обтяжливу і нудну атмосферу обивательського існування. Письменник міг і далі “працювати” в реалізмі, і свідомо обрав шлях модернізму і… вдруге став класиком!

До таких творів Джойса належать психологічне есе “Джакомо Джойс” (1914), романи “Портрет художника в юності” (1916), “Улісс” (1922) і “Поминки по Фіннегану” (1939). Усі вони написані в манері “потоку свідомості”. Це поняття запозичене літературознавством

із психології та філософії, а сам термін – із книги вченого Вільяма Джемса “Наукові основи психології”, де він порівняв свідомість людини з плином ріки, потоку. Думка змінює думку, вони переплітаються, вступають одна з одною в суперечку або, навпаки, доповнюють одна одну і т. п.

У Джойса “Потік свідомості” стає літературним методом, а увага до внутрішнього світу людини, її психології – його творчим кредо. Перше таке Твір – це психологічне есе “Джакомо Джойс”. Понад чверть століття минуло від смерті Джойса, коли відомий американець Річард Еллман перекупив цей шедевр у якогось колекціонера-європейця, який не захотів назвати своє ім’я. Сталося це в 1968 році. Цей невеликий твір цікавий, перш за все, тому, що написано на кордоні Творчості Джойса-реаліста і Джойса-модерніста. А така “кордон” цікава вже сама по собі. До того ж, сам Джойс у зрілому віці, після невдалого твору “Поминки по Фіннегану”, як-то зізнався, що хотів би ще написати таку ж елегантну річ, як “Джакомо”. У цьому творі автор апробував багато композиційних елементів різного рівня, які знаходимо в його пізніших модернових творах. У “Джакомо” автор з непідробною і привабливою самоіронією відтворив цікавий момент свого життя, коли він, зрілий чоловік, закохався у свою ученицю, молоду італійську єврейку Амалію Поппер, що брала в нього уроки англійської.

Іронізуючи над великою різницею у віці, він жартома називає ліричного героя есе – Джакомо (натякаючи на ім’я знаменитого “серцеїда” Казанови). Але не можна забувати й того, що події розгортаються переважно в Італії, де англійської імені “Джеймс” є італійське відповідність – “Джакомо”. А потім Джойс у Італії – таки Джакомо… Цей дрібний епізод приватного життя письменника зробив твір визнаним шедевром всесвітньої літератури, перш за все, тому, що написано у творчій манері “потоку свідомості”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Потік свідомості” в творчості Джеймса Джойса