Разве можно понять что-нибудь в любви. Джеймс Джойс був одним із засновників європейського модернізму. Його Твори позначені сміливим експериментом з мовою та стилем, засобами зображення внутрішнього світу людини. Яскравим прикладом втілення модерністської поетики письменника стало його психологічне есе “Джакомо Джойс”. З чого починається Кохання? З тремтячого погляду фіолетових зіниць, що жалить пекучою голкою? Зі стукоту високих підборів на лунких кам’яних сходах, який давго-довго відлунюється в серці? Чи з привітного опалевого
рум’янця, який запалюється на блідих щоках, доки ти промовляєш якісь метушні слова про буденні речі? І що робити з темною хвилею відчуттів, яка огортає знову і знову, і знову? А кохана дівчина набагато молодша за тебе, вона – твоя учениця, а в тебе до того ж є дружина.
Ці невідворотні питання постають перед ліричним героєм есе Джеймі Джойса “Джакомо Джойс”, яке написано у вигляді низки фрагментів. Твір являє собою своєрідний художньо-щоденниковий літопис історії кохання, переживань, асоціацій, спогадів героя.
Хто вона, його кохана? Молода шляхетна особа, “виплекана добором родових шлюбів та визріла
в теплиці замкнутості її раси”. Напівдоросла-папівдитина: дівчина, яка ще не перетворилася на жінку, і жінка, котра ще не втратила дитячості. Вона асоціюється у свідомості закоханого то зі зворушливим лошам, яке йде слідом за матір’ю-кобилою “із незграбною граційністю”, з “випещеною в неволі птицею”, то з “чорнявим курчатком”, то з безсоромною одаліскою і зоряною гадюкою.
Реальною основою змісту твору була пережита письменником закоханість в Амалію Тепер, приватним учителем котрої він був. Фрагменти, з яких складається есе, фіксують окремі миті любовних взаємин, віддзеркалюють спалахи почуттів героя та відтворюють різні ракурси образу коханої. У своїй сукупності вони передають нервовий ритм кохання від його перших кроків до вичерпаності почуттів.
Музикою в душі звучить любе ім’я. Нестерпний біль оселяється в серці при думці, що життя коханої в небезпеці. Щасливий сміх, щасливе щебетання пташеняти, яке врятувалося після бурі. Перетікання душі в душу, спустошений і знову сповнення іншою душею… Зоряне небо, пітьма Космосу. Куди відлетіло кохання? Пустка. Все має свій початок і свій кінець. Кохання дає не тільки радість, а й муку. Та не може людина жити без кохання.
Зображення любовних взаємин в ессе Дж. Джойса “Джакомо Джойс”
- “Життя – постійна боротьба, людина в ньому – борець”
- Ф. М. Достоєвський. Життєвий і творчий шлях митця. Творчість Ф. М. Достоєвського як одна з вершин російської та всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах
Categories: Нові твори