ПЛАН – В. СТУС
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ
В. СТУС
ПЛАН
Місце поета в історії української літератури, співзвучність його творчості із світовою поезією
I. В. Стус – поет світового рівня. (Творчість Василя Стуса – помітне явище не тільки української, а й світової літератур. Сьогодні його ім’я стоїть в одному ряду з іменами таких видатних письменників, як Р. Рільке, А. Камю, Б. Пастернак, ранній П. Тичина, Б.-І. Антонич, С. Квазімодо. їх єднає масштабність світобачення, глибина психологізму,
II. В. Стус – глибоко національний поет. (Але В. Стус ще й глибоко національний поет. І не тільки тому, що у своїх творах часто використовує традиційні образи чи підходи для відтворення реалій народного життя. Поезія його виразно патріотична. У ній відчутні духовність і генотип нації у складних історичних перипетіях, відбито думи і сподівання народу, звучить палка любов до рідної землі. У його віршах тісно переплелися осмислення історичного минулого України, аналіз сучасного й вболівання за майбутнє.)
III. Талант, помножений на наполегливість. (Своєю
1.Літературні критики про творчість поета. (“Його ім’я сьогодні на устах не лише у знавців української літератури, а й у всіх, кому дорога Україна”, – писав І. Дзюба. Літературні критики – в Україні й поза її межами – визнають, що Стус був наймасштабнішою фігурою в українській поезії II половини, а може, й усього XX століття.)
2.”В українській поезії більшого немає…”. (Люди, яких доля зводила зі Стусом, не могли не визнавати величини таланту цієї людини. Михайло Хейфец, товариш по табору мордовського періоду ув’язнення, як тільки вийшов із табору і дістався до Заходу, написав про Стуса: “В українській поезії більшого немає…”. А новаторські підходи В. Стуса до образотворення, орієнтація на психологізм, звернення до підсвідомого, філософська глибина та інтелектуалізм поезії виводять її на обшири вершинних світових досягнень.)
IV. Творчий доробок поета. (Василь Стус – автор шести поетичних збірок: “Круговерть” (1964), “Зимові дерева” (1968-1070), “Веселий цвинтар” (1970-1971), “Час творчості – Dichtenszeit” (1972), “Палімпсести” (1972-1980, у кількох редакціях) та прижиттєвої збірки вибраного з “Палімпсестів” – “Свіча в свічаді”. Його твори було перекладено англійською, французькою, португальською, польською, німецькою, російською та іншими мовами.)
V. В. Стус – перекладач. (В. Стус – поет інтелектуальний, він свідомо, цілеспрямовано й критично опановував досвід світової поезії. Йому належить багато перекладів: з Р. Рільке, Ф. Гарсіа Лорки, Й. Гете, Б. Брехта, П. Цегляна, С. Малларме, Я. Райніса, М. Цвєтаєвої.)
VI. Життя після смерті. (Після смерті поета в Україні видано збірки “Поезії” (1990), “Вікна в запростір”, “Золота красуня”, “І край мене почує” (усі – Київ, 1992), “Феномен доби”, написано у 1970-1971 pp. (Київ, 1993), твори в шести томах, дев’яти книгах (Львів, 1994-1999; ред. Д. Стус і М. Коцюбинська) та спогади “Не відлюбив свою тривогу ранню…”. У 1991 р. Стуса посмертно відзначено Державною премією ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій “Дорога болю” (надрук. у 1990). За поезіями Стуса створено численні вистави. Засновано премію імені Василя Стуса. 26 листопада 2005 р. Василь Стус посмертно удостоєний звання Герой України й ордена Держави.)
(2 votes, average: 3.00 out of 5)