Home ⇒ 📕Твори на задані теми ⇒ Письменник не суддя

Письменник не суддя

Література – найдавніше мистецтво. З незапам’ятних часів люди намагалися виразити в словах своє життя, свої думки й почуття. Спочатку це були усні сказання, дбайливо збережені в пам’яті й передані з покоління в покоління, потім, з виникненням писемності, стала можливої більше доконана й, якщо можна так виразитися, більше ефективна передача цих відомостей. Так з’явилися літописи, а слідом за ними й художньою літературою. Однак будь-який добуток, будь те роман, повість, оповідання, поема й т. д., будується по одному принципі: сюжет розвертається

на тлі історичних подій, які можуть навіть не згадуватися, але в кожному разі описувана епоха диктує свої умови й робить часом незриме, а часом цілком відчутний вплив на долі героїв, і письменник волею-неволею дає свою оцінку цій епосі й супутньої їй подіям. (Хоча, звичайно, усякому правилу відповідають виключення.) Слова О. П. Чехова, винесені в назву теми даного твору, вірні лише почасти. Чому?

Тому що автор може бути безстороннім тільки тоді, коли описувана епоха досить далека від нього в часі (у цьому він, до речі, те саме що історики, перед якими коштує та ж проблема об’єктивності оцінки). Цьому

є кілька причин. По-перше, сучасне письменникові уряд. Хто насмілиться відкрито виразити свої погляди на існуючий режим? Стосовно до Росії: зараз це можливо {при нібито демократії) і навіть модно, а в XІX столітті або протягом практично всього XX століття? Таке означало б якщо не висновок, не смерть, то принаймні кінець письменницької кар’єри. Тому авторам доводилося або писати “у стіл”, або підбудовуватися під цензуру, а в такому випадку говорити про об’єктивність взагалі не доводиться. По-друге, сучасна письменникові епоха занадто близько його стосується: те, що він описує у своїх добутках, теоретично може відбутися й з ним, і з його близькими й друзями. Нарешті, автор – це просто люди, зі своїми смаками, симпатіями й антипатіями, і він не в змозі вийти за рамки самого себе. Бути по-справжньому об’єктивним може тільки холодний, безпристрасний цинік, що на все дивиться з байдужою цікавістю.

Але таких людей мало, і їх називають моральними виродками. Письменник же, якщо він щирий творець, не байдужий просто по визначенню, адже людина береться за перо по двох причинах: він хоче поговорити про себе або він хоче висловити свою думку по тому або іншому питанню. Російські письменники звичайно ж не уникли цієї долі. Об’єктивний Л. Н. Толстой, описуючи Вітчизняну війну 1812 року? Так, об’єктивний, тому що його відокремлює цієї війни більше напівстоліття. (Я не говорю про створені їм образах історичних діячів, це вуж справа смаку.) А Пушкін, Гоголь, Достоєвський зображували у своїх добутках “маленької людини”, його мир або “міське дно”? Той же Чехов, говорячи про долі російської інтелігенції? Або Шолохов, описуючи громадянську війну 1918-1922 років? Немає. Безумовно, кожний з них намагається бути безстороннім, піднятися над зображуваними подіями, але… Пушкіну, Гоголю й Достоєвському це не вдається просто тому, що говорити про письменниками (особливо Достоєвським) проблемах спокійно неможливо.

Чехова доля російської інтелігенції занадто близько стосувалася. Шолохов, мабуть, найбільш безсторонній, але й він не зміг домогтися повної об’єктивності історика аж до констатації факту – незважаючи на всі зусилля автора, співчуття до червоноармійців однаково проривається. Як видно з вищевикладеного, все це в принципі закономірно. Письменник, на відміну від історика, може собі дозволити не бути об’єктивним, адже він не суддя, а лише свідок, на підставі показань якого згодом буде винесений справедливий вирок епосі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Роздум: письменник не суддя, а лише свідок Література – найдавніше мистецтво. З незапам’ятних часів люди намагалися виразити в словах своє життя, свої думки й почуття. Спочатку це були усні сказання, дбайливо збережені в пам’яті й передані з покоління в покоління, потім, з виникненням писемності, стала можливою більше доконана й, якщо можна так виразитися, більше ефективна передача цих...
  2. Любов як вищий суддя в людській діяльності в оповіданні И. А. Буніна “Темні алеї” 1. Творчий шлях письменника. 2. Спогаду про стару любов. 3. Значення любові в добутку. Народившись в 1870 році в сім’ї збіднілого дворянина, И. А. Бунін з дитинства займався живописом, мріючи стати великим художником. Однак доля розпорядилася зовсім інакше: талановитий хлопчик став чудовим поетом і прозаїком, що тонко почуває настрою навколишнього...
  3. Степан Васильченко – письменник-новеліст Степан Васильченко – письменник-новеліст І. Життя та доля С. Васильченка. (Степан Васильченко – це літературний псевдонім Степана Васильовича Панасенка (1879-1932 рр.)- С. Васильченко – людина високої моральної краси, на долю якої випало багато випробувань. Навчаючись у Глухівському учительському інституті, пішов учителювати. Отак і прожив життя, працюючи вчителем і пишучи твори,...
  4. Дмитро Николишин – поет, письменник Коломийщини Дмитро Николишин (1884 – 1951) увійшов у літературне, громадсько-культурне життя України на початку ХХ століття, будучи ще студентом філософського факультету Чернівецького університету. 1903 року дебютував як поет у місцевій газеті “Буковина”. З часом пробує себе у драматургії, далі починає займатися літературознавчими дослідженнями й перекладами творів світової класики. Згодом уже важко...
  5. “Мій улюблений письменник” Багато людей абсолютно переконані, що читання має надзвичайно важливий вплив на освіченість людини. Точно так само переконаний в цьому і я. Я думаю, що розумним, освіченим і успішним може бути тільки той, хто приділяє час пізнанню всього нового, в тому числі і читанню. Цю істину я засвоїв з досить молодого...
  6. “Мій улюблений письменник – Михайло Шолохов” Кожен письменник цікавий чимось своїм. Навряд чи серед літературних діячів є люди невеликого розуму або відверто аморальні особистості. Найчастіше письменник бажає поділитися корисною інформацією, чимось цікавим для своїх читачів, щоб зробити їх розумнішими і ерудованішими. Звичайно, винятком з цього цікавого правила не є і Михайло Шолохов. Втім, цей автор не...
  7. Мій улюблений письменник про кохання Твір По оповіданню І. О. Буніна “Сонячний удар”. Іноді доводиться чути, що “про любов не говорять – про неї все сказано”. Дійсно, тисячі років, які існує людство, люди говорять, пишуть, співають про любов. Але чи зуміє хто-небудь дати її точне визначення? Може, кохання повинне бути таким, як у Ромео і...
  8. Генріх Белль письменник-антифашист “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” – сім разів це було написано на дошці в гімназії німецького міста Бендорфа. Сім разів написав я це у своєму зошиті. Тому що так захотів. Різними шрифтами. Ви знаєте, дивне враження. Пишеш – і ніби щось змінюється. Просте написання змінює настрій, змінює ставлення до...
  9. Письменник Андрій Платонов і його герой … У майбутній людині елемент Свободи здійсниться як вища і Найбезсумнівніша реальність… А. Платонов Андрій Платонов почав писати дуже рано. Він належить до письменників із славою, що розгоряється чим далі, тим більше. За життя його видавали дуже мало. Платонов писав у своїх статтях, оповіданнях, повістях, романах про все: важку працю...
  10. Скорочено “Письменник, читач, критик” Лакшина Говорять, що критика на те й існує, щоб допомагати письменникові виправити недоліки його пера. Нав’язані ради рідко приносять користь, художник повинен думати сам, інше справа, що принципова літературна суперечка звичайно сам по собі буває небезкорисний, критика не повинна бути неодмінно приємної письменникові. Її обов’язок захищати права читачів і оберігати його...
  11. Остап Вишня – письменник-новатор Сатира і гумор – прадавні жанри літератури, що висміюють хиби людей, суспільства, держави тощо. Як правило, гумор асоціюється з висміюванням рис людини, а сатира – держави та суспільного ладу. В час, коли творив Остап Вишня, навіть гумористичні твори мали утверджувати більшовизм. Але ж це розходилося з сутністю сатири. Тому Остап...
  12. Мій улюблений письменник, а точніше, поет – Андрій Малишко – Іра Бевз Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Іра Бевз Мій улюблений письменник, а точніше, поет – Андрій Малишко . На прикладі його творчості підтвердила свою істинність давня теза: справжній поет – з пожежею в серці. Він не міг писати жодного слова без цієї пожежі, без клекоту крові в жилах, без...
  13. Платонов – письменник не звичайний Платонов – письменник не звичайний, самобутній, що часто порушує всі традиції літератури. Він як би докір нам – людям зі звичайною мовою й зі звичайними поняттями. “Такого роду письменники вже при житті з життя випадають…”,так сказав про П письменник Сергій Залигін, і мені здається, що його оцінка справедлива Біографія П...
  14. “Був такий письменник…” “БУВ ТАКИЙ ПИСЬМЕННИК…” Студзинский. Була в нас Росія – . велика держава!… Мышлаевский. Колишньої не буде, нова буде М. Булгаков Михайло Опанасович Булгаков ставиться до тої групи письменників, творчість яких не в’яне з роками, а здобуває сучасне звучання. Його добутку пройшли перевірку часом і продовжують цікавити, дивувати й радувати всі...
  15. “Мій улюблений дитячий письменник Сергій Міхалков” У творчості і в самій особистості Сергія Міхалкова визначення “поет, який пише для дітей” та “дитячий поет” зливаються в єдине ціле. Пам’ять про щасливі роки дитинства є традиційним станом поета. Дитинство – це не тільки комора яскравих вражень, це основа моральних цінностей і всього життя будь-якої дорослої людини, яка формально...
  16. Василь Стефаник – геніальний український письменник Іван Франко вважав, що В. Стефаник виділявся серед письменників “найбільшим талантом” і був найбільшим отцем, “який поядився у не від часу Шевченка”. Його іменем, за висловом І. Франка, ми “можемо повеличатися перед світом: Леся Українка відзначила, що новела камінний хрест” “вражає і бере за душу”. Письменник дає яскраве уявлення про...
  17. Е. Сетон-Томпсон – письменник, закоханий у світ природи (на прикладі твору “Лобо”) Відомий канадський письменник-натураліст захоплює читачів зображенням природи і світу тварин. Його твори нагадують про те, що дерева і трави, джерельна вода і явища природи – це цінність земного буття. На жаль, ми нерідко забуваємо про це, завдаємо шкоди довкіллю. Любимо тварин чи птахів, що живуть, наприклад, з нами в квартирі,...
  18. Леонгард Франк німецький письменник Народився в сім’ї теслі. Після шести років навчання в народній школі пішов працювати, перемінив чимало професій. Потім, відчувши потяг до мистецтва, з декількома монетами в кишені відправився в Мюнхен учитися живопису. Його вчителем був Антон Ажбе, слов’янин по походженню, дивно щира й добра людина. Як згадував В. Кандинский, що також...
  19. Мішель Рафаель французький письменник Народився у фамільному замку Рафаель неподалік від Бордоіль. Батько зробив всі, аби тільки син одержав чудове класичне і юридичне утворення. Рафаеля з дитячого років засвоїв латинь і грецьку мову, які відкрили йому мир античності В 1558 р. він став радником парламенту в Бордоіль. Тут, у парламенті, він знайшов однодумця й...
  20. Чудовий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері Яскрава особистість, чудовий французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері народився в дуже знатній, але не занадто заможній сім’ї страхового інспектора в Ліоні. Коли батько вмер, Антуан переїжджає зі своєю матір’ю в родовий замок на морському узбережжі, а після закінчення коллежа відправляється в Париж і в 1919 р. надходить в Академію мистецтв...
Письменник не суддя
«
»