“Мій улюблений дитячий письменник Сергій Міхалков”

У творчості і в самій особистості Сергія Міхалкова визначення “поет, який пише для дітей” та “дитячий поет” зливаються в єдине ціле. Пам’ять про щасливі роки дитинства є традиційним станом поета. Дитинство – це не тільки комора яскравих вражень, це основа моральних цінностей і всього життя будь-якої дорослої людини, яка формально розпрощалася з дитинством і вступила у доросле життя. С. В. Міхалков все своє життя прожив у дитинстві. У статтях про улюбленого поета багатьох поколінь можна знайти міркування про те, що С. Міхалков

міг легко підлаштуватись і вільно переключитися на хвилю дитячих спогадів, він міг вільно дивитися очима дитини на навколишній світ в будь-якому віці. У нього був справжній дар привласнювати собі, робити своїми власними думки, почуття і враження дітей. Але поет ніколи ні під кого не підлаштовувався, нічиї почуття він не робив своїми.

Сергій Міхалков жив, перебуваючи у своєму реальному віці і одночасно з цим не розлучаючись з дитинством. У його віршах немає награності, вони щирі і наївні, як щирі і наївні міркування будь-якої дитини. Йому немає ніякої потреби привласнювати і робити своїми власними почуття дітей, оскільки

вони у нього і так були. Вірші С. Михалкова органічні й гармонійні зі внутрішнім станом поета, з його світовідчуттям. Це не тільки не заважає сприйняттю його творчості, але і загострює відчуття, дозволяє аналізувати протиріччя нашої дійсності, спостерігаючи їх очима дітей, а також ускладнює і поглиблює їх відчування. Про це може свідчити весь творчий доробок Сергія Міхалкова, в тому числі і придуманий ним колись і досі популярний кіножурнал “Фітіль”. Гармонійне поєднання дорослої і дитячої свідомості, почуттів і світовідчувань є основою будь-якого з віршів поета, написаного для дітей та від імені дітей.

У середині 30-х років минулого сторіччя Московський комітет комсомолу запропонував С. Михалкову взяти участь у конкурсі піонерських пісень. Поет вирушив до піонерського табору, розташованого в Підмосков’ї, і провів там разом з дітьми цілу зміну. Він ходив у походи, грав з дітьми, придумував змагання на кмітливість, купався, ловив рибу, палив з піонерами вогнища і співав біля них пісні. Після повернення з табору Сергій Міхалков написав кілька піонерських пісень і цілий ряд веселих дитячих віршів. Незабаром з-під бенкету поета вийшов і знаменитий “Дядя Стьопа”. Вірші та пісні С. Міхалкова були опубліковані в журналі “Піонер”, керівництво якого через деякий час відправило поета в Ленінград, надавши йому можливість познайомитися з геніальним дитячим поетом С. Я. Маршаком, який на той час жив і працював у місті на Неві. Сам Міхалков про це відрядження згадує так: “Це було друге в моєму житті творче відрядження. Зізнатися, не без душевного трепету увійшов я в будівлю ленінградського Будинку книги на Невському проспекті, де в кількох кімнатах розміщувалася редакція дитячого відділу, очолюваного С. Маршаком. Самуїл Якович прийняв мене відразу ж. І “Дядю Стьопу” прочитав при мені. Такий вже був стиль роботи в цій редакції, де кожну нову людину зустрічали так, як ніби його самого і його рукопис давно вже чекали. Розмова з Маршаком мені запам’яталася. І якщо згодом я не вважав свого “Дядю Стьопу” випадковим епізодом у літературній роботі, а продовжував трудитися для юного читача, – в цьому, може бути, перш за все, заслуга Самуїла Яковича Маршака”.

Поема “Дядя Стьопа” вперше була опублікована в журналі “Піонер” в 1935 році, після чого не один раз виходила окремою книгою. Дуже швидко вона принесла автору загальне визнання, любов і популярність. К. Чуковський про молодого дитячого поета відгукнувся так: “З’явився новий поет, самобутній, сміливий. Вірш Міхалкова то пустотливий, то насмішкуватий, невідпорно співучий, ліричний, і в цьому його головна сила “. А в 1973 році вже не про окрему поему, а про трилогію “Дядя Стьопа”, “Дядя Стьопа – міліціонер” і “Дядя Стьопа і Єгор” писали, що “вона не має собі рівних, як і добрий її велетень, з рішучим і справедливим характером, вміє бути веселим, мудрим, хоробрим, люблячим жарт і не виносить несправедливості “. Вже пізніше поет напише ще одну частину “Дядя Стьопа – ветеран”, яка стане результатом численних прохань читачів, що не хотіли розлучатися з улюбленим героєм і бажаючих бачити його не тільки в минулому, але і в сьогоденні.

Вік поета не становить ніякого секрету, однак секретом є його талант, який дозволив стати С. Міхалкову воістину вічним і справді народним поетом. Твори С. В. Михалкова улюблені багатьма поколіннями, вони не втрачають своєї популярності багато десятиліть і сьогодні не мають собі рівних. Вірші, байки, казки, балади, п’єси для дітей і дорослих, лібрето до опер, кіносценарії та публіцистика вкотре доводять багатогранність видатного дитячого поета і його неповторний талант. А представники старшого покоління прекрасно пам’ятають Гімн Радянського Союзу, який вперше прозвучав на всесоюзному радіо в новорічну ніч 1944 року, автором віршів до якого теж був С. Міхалков. А на камені, встановленому коло Вічного вогню біля Кремлівської стіни, вибиті великі, прості і ємні слова Сергія Володимировича Михалкова, присвячені Невідомому солдату: “Ім’я твоє невідоме, подвиг твій безсмертний”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Мій улюблений дитячий письменник Сергій Міхалков”

Categories: Твори на задані теми

Links