Платонов – письменник не звичайний

Платонов – письменник не звичайний, самобутній, що часто порушує всі традиції літератури. Він як би докір нам – людям зі звичайною мовою й зі звичайними поняттями. “Такого роду письменники вже при житті з життя випадають…”,так сказав про П письменник Сергій Залигін, і мені здається, що його оцінка справедлива

Біографія П нагадує сходи з виламаними щаблями: його роман “Чевенбург”, повести “Котлован”, “Ювелірне море”, п’єси “Шаромыжка”, “Висока напруга” не були оцінені по достоїнству сучасниками.

Відродження платоновской прози й драматургії відбулося лише наприкінці 80х років, через 40 років після його смерті. У своїх добутках П писав про вічні теми: про добро й зло, про сенс життя, про призначення людини в нашім світі. Щодо цього цікаві його багато оповідань, які несуть важливе значеннєве навантаження

Один з них – “Квітка на землі”, написаний в 1949 році. Сюжет простий і невигадливий: маленький Афоня томиться від нудьги, залишившись будинку вдвох з дідусем, він просить діда розповісти йому про все. Дід Тит відводить його на пасовище, показує блакитну квітку, що росте прямо з піску, і пояснює, що саме головне

на світі – зі смерті робити життя, як ця квітка з пороху творить життя. Афоня радується, що зрозумів дідуся, у ньому пробуджується бажання самому зробити що-небудь гарне він…., а отриманий у нагороду гребінець дарує дідусеві. І сюжет, і композиція оповідання сприяють розкриттю основної ідеї добутку. Оповідання побудоване традиційно.

Події охоплюють невеликий проміжок часу (кілька годин) і викладені в хронологічній послідовності. Відмітною рисою оповідання є й Мова, якою він написаний. П використовує прості по конструкції речення, тому створюється враження, що всі що відбуваються описується самою дитиною. Вони реалістичні й правдиві. Цю правдивість їм віддають слова, запозичені з живого народного мовлення: нині, смежать, почекай

Як художній прийом у цьому оповіданні, як втім, і в багатьох інших П використовує перенесення властивостей одного предмета на іншій. У цьому випадку легко провести паралель між образом квітки й образом людини: квітка, перевершивши всі негоди росте на мертвому піску, тягнеться до тепла й світла, так і людина повинен трудитися все своє життя, щоб чогось досягти в цьому житті. У такий спосіб основна ідея укладена в образі квітки (Он…самий із трудівник…

Життя…). Вустами дідуся Тита письменник доносить до нас правду життя, пропонує простій на вид рецепт щастя, що, проте, буває не легко втілити в життя. Далеко не кожна людина здатна досягти гармонії з навколишнім світом, але той, хто зуміє це зробити, знайде щире щастя. Маленький хлопчик Афоня, засвоївши дедушкины слова про самому головний на світі, по-своєму починає робити кроки до власного щастя. Він говорить: “Ти не бійся…

Не бійся!”. Отже, ми бачимо, що П зачіпає в оповіданнях вічні проблеми людського щастя, сенсу життя, які залишаються актуальними й донині. І я сподіваюся, що ці маленькі оповідання письменника, у тому числі й “Ц н з” будуть радувати людей, несучи мир у їхні серця й спокій вдуши.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Платонов – письменник не звичайний

Categories: Нові твори

Links