Письменник Андрій Платонов і його герой
… У майбутній людині елемент
Свободи здійсниться як вища і
Найбезсумнівніша реальність…
А. Платонов
Андрій Платонов почав писати дуже рано. Він належить до письменників із славою, що розгоряється чим далі, тим більше. За життя його видавали дуже мало.
Платонов писав у своїх статтях, оповіданнях, повістях, романах про все: важку працю робітників і селян, інтелігенцію, науку, спорт, про фантастику, будівельників міста, Велику Вітчизняну війну.
А. Платонов показав у своїх творах важке життя людей у тилу, солдатів на фронті
У філософській повісті “Джан” Платонов виступив проти примусового перебування людини в армії, проти дикунського стану свідомості, боровся за первісну єдність із природою.
Головною для письменника в 30-ті роки стає проблема істинно людської свободи, проблема справжньої гармонії, яка виявляється на всіх рівнях. У реальному житті її бути не могло – тому в Платонова виникають трагічні нотки, викликані неможливістю миттєвого загального щастя. Виразно вони пролунали в оповіданнях “Фро” і “Ріка Потудань”. В оповіданні “По небу полуночі” письменник
Ці ідеї перетворювали землю в пустелю, розум у безглуздя, дітей у сиріт.
У повісті “Котлован” А. Платонов дуже чітко і зримо зображує важке життя, працю людей-будівельників. У романі “Чевенгур” письменник показує, як люди можуть опуститися, весь бруд життя. Але тут є люди, які утримували себе від такого життя. “Чевенгур” – “це чорна діра…”.
В оповіданні “На могилах російських солдатів” Андрій Платонов зримо і переконливо показує звірства фашистів у роки війни.
Платонов багато писав про правління Сталіна, не називаючи його імені. Але Сталін, будучи уважним і проникливим читачем, розумів усе це. Він заборонив видавати твори Платонова і багатьох інших письменників. Андрій Платонов показав людям усю гіркоту і трудність життя в роки застою. Тільки в наші дні, уже після смерті письменника, його книги стали з’являтися і завойовувати читачів. Вони продовжують учити нас великому дару любові, доброти, милосердя, справедливості.