Пікнік на узбіччі (переказ)
Дія відбувається в кінці XX ст. в місті Хармонте, який знаходиться біля однієї із Зон Візиту. Зона Відвідання – їх на Землі налічується лише шість – це місце, де за кілька років до описуваних подій приземлилися на кілька годин космічні прибульці, які залишили численні матеріальні сліди свого перебування. Зона обгороджена і ретельно охороняється, вхід в Зону дозволений тільки за перепустками і тільки співробітникам Міжнародного інституту позаземних культур. Однак відчайдушні хлопці – їх називають сталкерами – проникають в Зону, виносять
Редрік Шухарт, колишній сталкер, а тепер працівник Інституту позаземних культур, працює лаборантом у молодого російського вченого Кирила Панова, який займається дослідженням одного із загадкових предметів, знайдених в Зоні, – “пустушки”. “Пустушка” – це два мідних диска розміром з чайне блюдце, між якими відстань сантиметрів у сорок, але ні пригорнути їх один до одного, ні розвести неможливо. Ред, якому дуже подобається Кирило, хоче зробити йому приємне і пропонує сходити в Зону за повною “пустушкою”, у якої всередині “щось синеньке”, – він бачив таку під час своїх сталкерской вилазок в Зону. Одягнувши спеціальні костюми, вони вирушають в Зону, і там випадково Кирило зачіпає спиною якусь дивну сріблясту павутину. Ред стурбований, але нічого не відбувається. Вони благополучно повертаються із Зони, проте через декілька годин Кирило помирає від серцевого нападу. Ред вважає, що в цій смерті винен він – недогледів з павутиною: у Зоні немає дрібниць, будь-яка дрібниця може представляти собою смертельну небезпеку, і він, колишній сталкер, це чудово знає.
Кілька років потому Редрік Шухарт, який звільнився з Інституту після смерті Кирила, знову стає сталкером. Він одружений, і в нього росте дочка Марія – Мавпа, як він і його дружина Гута її називають. Діти сталкерів відрізняються від інших дітей, і Мавпа – не виключення; її личко і тіло покриті густою довгою шерсткою, але в іншому вона – звичайна дитина: пустує, базікає, любить грати з дітьми, і вони її теж люблять.
Редрік відправляється в Зону з напарником на прізвисько Стерв’ятник Барбридж, прозваним так за жорстокість по відношенню до товаришів-сталкерам. Зворотно Барбридж не може йти, тому що йому пошкодило ноги: він ступив у “відьомський холодець”, і нижче колін ноги стали як гумові – можна зав’язати вузлом. Стерв’ятник просить Реда не кидати її, обіцяючи розповісти, де в Зоні лежить Золотий куля, яка здійснює всі бажання. Шухарт не вірить йому, вважаючи Золота куля вигадкою забобонних сталкерів, проте Барбридж запевняє, що Золота куля існує і він вже отримав від нього багато чого, наприклад, у нього, на відміну від інших сталкерів, двоє нормальних і, більше того, чудово красивих дітей – Діна і Артур. Ред, так і не повірив в існування Золотого кулі, тим не менш виносить Барбридж із Зони і відвозить до лікаря – фахівця з хвороб, викликаних впливом Зони. Однак ноги Барбридж врятувати не вдається. Відправившись в той же день з видобутком до скупникам, Ред потрапляє в засідку, його заарештовують і засуджують до кількох років в’язниці.
Відсидівши покладений термін і вийшовши на свободу, він знаходить дочку настільки змінилася, що лікарі говорять, ніби вона вже й не людина. Мало того що вона змінилася зовні – вона вже майже нічого не розуміє. Щоб врятувати дочку, Ред вирушає до Золотого кулі: Барбридж, пам’ятаючи про те, що Ред не кинув його в Зоні, дає йому карту, пояснює, як знайти кулю, і хоче, щоб Ред попросив повернути йому ноги: “Зона взяла, може, Зона і поверне “. По дорозі до кулі потрібно подолати безліч перешкод, якими сповнена Зона, але найстрашніше – “м’ясорубка”: одна людина повинна бути принесений їй в жертву для того, щоб інший міг підійти до Золотого кулі і попросити його виконати бажання. Стерв’ятник пояснив все це реду і навіть запропонував на роль “живої відмички” кого-небудь зі своїх людей – “кого не шкода”. Однак Редрік бере Артура, сина Барбридж, красеня, вимоленного у Зони, який відчайдушно просив Реда взяти його з собою, – Артур здогадався, що Редрік вирушає на пошуки Золотого кулі. Редріка шкода Артура, проте він переконує себе в тому, що вибору в нього немає: або цей хлопчик, або його Мавпа. Артур і Редрік, пройшовши крізь усі пастки, розставлені Зоною, підходять, нарешті, до кулі, і Артур кидається до нього, викрикуючи: “Щастя для всіх! Дарма! Скільки завгодно щастя! Всі збирайтеся сюди! Вистачить усім! Ніхто не піде скривджений! ” І в ту ж секунду жахлива “м’ясорубка”, підхопивши його, викручує, як господині викручують білизну.
Ред сидить, дивлячись на Золотий кулю, і думає: попросити про дочку, а ще про що? І з жахом розуміє, що немає у нього жодного слів, ні думок – все він розгубив у своїх сталкерской вилазках, сутичках з охоронцями, гонитві за грошима – сім’ю годувати треба, а вміє він тільки ходити в Зону та збувати дивовижні штучки всяким темним людям, які невідомо, як ними розпоряджаються. І Ред розуміє, що інших слів, крім тих, що вигукнув перед смертю цей хлопчик, так не схожий на свого Стерв’ятника-батька, йому не придумати: “Щастя для всіх, даром, і нехай ніхто не піде скривджений!”
(2 votes, average: 2.50 out of 5)