Переказ роману Жана Жироду “Зигфрід і Лимузен”

Оповідання ведеться від імені оповідача, якого кличуть Жан. У січні 1922 р. він переглядає німецькі газети, щоб знайти хоч одне добре слово про Францію, і раптом натикається на статтю, підписану ініціалами “З. Ф. К.”, де майже дослівно повторюються фрази з оповідання його друга Форестье, що пропав без звістки під час війни. До здивування Жана, у наступних опусах нахабний плагіатор ухитрився запозичити дещо з неопублікованої спадщини Форестье.

Загадка здається нерозв’язної, але отут сама доля посилає Жанові графа фон Цельтена. Колись

Жан любив Цельтена так само сильно, як Німеччину. Тепер ця країна для нього не існує, однак часом він відчуває гіркоту втрати. У свій час Цельтен придумав забавну гру, запропонувавши ділитися спірними територіями у вищі миті дружби й любові. У результаті Цельтен подарував другові весь Ельзас, але Жан тримався твердо й відірвав від Франції лише один незначний округ у ту мить, коли Цельтен був особливо схожий на наївного добродушного німця. При зустрічі Цельтен зізнається, що воював чотири роки з метою повернути свій подарунок. На руці його помітний глибокий шрам – раніше Жанові не доводило бачити залікований слід

від французької кулі. Цельтен залишився живий – бути може, якась крупиця любові до Німеччини ще здатна відродитися

Вислухавши оповідання Жана про таємничого плагіатора, Цедьтен обіцяє все з’ясувати й незабаром повідомляє з Мюнхена, що 3. Ф. К., можливо, не хто інший, як Форестье. На самому початку війни на поле бою підібрали голого солдата в гарячковому маренні – його довелося заново вчити їсти, пити й говорити німецькою мовою. Йому дали ім’я Зигфрід фон Клейст на честь найбільшого героя Німеччини й самого проникливого з її поетів

Жан відправляється в Баварію з фальшивим канадським паспортом. Коли він виходить із поїзда, на серце в нього стає важко – тут навіть від вітру й сонця разить Німеччиною. У цій країні брови в апостолів нахмурені, а в богородиць вузлуваті руки й відвислі груди. В очах рябить від штучної порожньої реклами. Настільки ж дивовижна й неприродна вілла “Зигфрід” – її старезність схована побілкою. Німці дорікають французів за пристрасть до румянам, а самі гримують свої будинки. У людини, що вишли в темний сад, є всі незаперечні прикмети жителя Німеччини – окуляри в підробленій черепаховій оправі, золотий зуб, гостра борідка. Але Жан відразу довідається Форестье – яке сумне перетворення!

Жан поселяється в кімнаті, вікна якої виходять на віллу. Перш ніж зустрітися із другом, він їде на трамваї в Мюнхен і бродить по місту з почуттям переваги, як і личить переможцеві. Колись він був тут своєю людиною, але минулого не повернути:

Від колишніх щасливих днів залишилася тільки Ида Эйлерт – у свій час Жан любив трьох її сестер. Ида приносить новини: усе тут побоюються змови, на чолі якого коштує Цельтен. Жан уважає, що боятися нема чого: Цельтен завжди пристосовував важливі події до 2 червня, своєму дню народження, а план на цей рік уже складений – Цельтен вирішив залікувати зуби й почати книгу про Схід і Захід

У будинок Зигфріда Жана вводить старий знайомий – принц Генріх, Спадкоємець Саксен-Альтдорфского престолу народився в один день із германським імператором і вчився разом з ним: хлопчики завжди сварилися на уроках англійського й мирилися на уроках французького. Принц набагато перевершує шляхетністю свого жалюгідного кузена – досить зрівняти їхніх дружин і дітей. Палкі й відважні нащадки принца Генріха склали целую повітряну флотилію – нині всі вони вбиті або покалічені

Жан стежить із вікон за тим, як одягається Зигфрід: Форестье завжди любив білу білизну, а тепер на ньому лілова фуфайка й рожеві кальсони – такі ж були під мундирами поранених пруссаків. Винести цього не можна: потрібно викрасти Форестье в хоронителів золота Рейну – цього сплаву німецької наївності, пишності й лагідності. Ида приносить циркуляр германського штабу про навчання солдат, що втратили пам’ять,: до них покладалося приставляти доглядальницею пишногрудую блондинку з рум’яними щоками – ідеал німецької краси. З будинку Форестье виходить жінка, що відповідає всім параметрам циркуляра. У руках у неї оберемок троянд, а Форестье дивиться їй вслід, немов сновида

За рекомендацією принца Генріха Жан проникає до Зигфріда як учитель французької мови. У домашній обстановці він зауважує ті ж обтяжуючі зміни, що й в одязі: раніше квартира Форестье була заставлена чудовими дрібничками, а тепер усюди розвішані великовагові виречення німецьких мудреців. Урок починається з найпростіших фраз, а на прощання Зигфрід просить посилати йому зразки французьких творів. Першому з них Жан дає заголовок “Солиньяк” і докладно описує каплицю, собор, цвинтар, струмок, ніжний шелест тополь Лимузена – провінції, де обоє друга народилися

Цельтен знайомить Жана з доглядальницею Клейста. Втім, п’ятнадцять років тому Жан уже бачив Еву фон Швангофер у будинку її батька – слізливого романіста, улюбленця німецьких домогосподарок. А Цельтен розповідає Еве про свою першу зустріч із Жаном: до вісімнадцяти років він страждав кістковим туберкульозом, ріс серед старців і всіх людей представляв старезними, але на карнавалі в Мюнхені перед ним раптом стало вісімнадцятирічну особу з білосніжними зубами й блискучими очами – з тієї пори цей француз став для нього втіленням юності й радості життя

Після другого заняття Жанові сниться сон, начебто він перетворився в німця, а Клейст став французом: морок і вага згущаються навколо Жан-німця, тоді як француз-клейст на очах знаходить повітряну легкість. Потім до Жана є Ева, що зробила необхідні розвідки: дарма Жан прикрився канадським паспортом – насправді він уродженець Лимузена. Ева вимагає залишити Клейста в спокої: вона не допустить його повернення в ненависну Францію. У відповідь Жан говорить, що не харчує злості до знехтуваної Німеччини: архангели, даровав Франції перемогу, відняли в неї право ненавидіти. Нехай німецькі дівчини моляться про синів, які помстилися б Франції, зате французькі студентки, що вивчають німецьку мову, покликані до великої місії – просвіщати переможених

У Мюнхен приїжджає Женевьева Прат, що була кохана Форестье. Утрьох вони відправляються в Берлін, де їх наздоганяє Ева. Боротьба за Клейста триває: Ева намагається викликати ненависть до французів тенденційною добіркою газетних вирізок, а Жан у черговому творі нагадує Другові про найбільший лимузенском поеті Бертране де Борне. На торжествах на честь Гете Жан згадує про січневий ювілей Мольера: якщо перші нагадують тужливий спіритичний сеанс, те другий був іскрометним святом життя. Мерзенність Берліна вселяє Клейсту відраза, і вся компанія перебирається в Зассниц – саме там перебуває госпіталь, де з Форестье зробили німця. Жан спостерігає за Евой і Женевьевой:

Монументальна німецька красуня не витримує ніякого порівняння із граціозною й природною француженкою. Женевьева володіє даром справжнього жалю – вона зціляє людські прикрості однією своєю присутністю. Клейст метається між двома жінками, не розуміючи своєї туги. Насправді він повинен вибрати країну

Безтурботний відпочинок переривається бурхливими подіями: у Мюнхені відбулася революція, і граф фон Цельтен оголосив себе диктатором. Взявши напрокат автомобіль, компанія їде в Баварію: їх пропускають вільно, тому що громадянин 3. Ф. К. одержав запрошення ввійти в новий уряд. У Мюнхені з’ясовується, що Цельтен захопив владу в день свого народження. Жан через непорозуміння попадає у в’язницю: його випускають на волю через чотири дні, коли Цельтен відрікається від трону. Колишній диктатор повідомляє привселюдно, що Клейст – зовсім не німець. Вражений Зигфрід укривається на віллі Швангоферов. Йому читають повідомлення з різних країн, і він намагається вгадати свою невідому батьківщину. Останнім ударом стає для нього смерть тендітної Женевьеви, що пожертвувала здоров’ям і життям, щоб розкрити йому ока. Уночі Жан і Зигфрід сідають у поїзд. Забувшись важким сном, Клейст щось бурмоче по-німецькому, але Жан відповідає йому тільки по-французькому. Час біжить швидко – от уже за вікнами прокидається рідна Франція. Зараз Жан лясне друга по плечу й покаже йому фотографію тридцятирічної давнини, підписану його сьогоденням ім’ям

Е. Д. Мурашкинцева


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ роману Жана Жироду “Зигфрід і Лимузен”

Categories: Скорочені твори

Links