Кармен (переказ)

Ранньою восени 1830 р. допитливий учений (в ньому вгадується сам Меріме) наймає в Кордові провідника і їде на пошуки стародавньої Мунди, де відбулося останнє переможне іспанське бій Юлія Цезаря. Полуденну спеку змушує його шукати притулку в тінистому ущелині. Але місце у струмка вже зайнято. Назустріч оповідачеві насторожено піднімається спритний і сильний малий з похмурим гордим поглядом і світлим волоссям. Мандрівник обеззброює його пропозицією розділити з ним сигару і трапезу, і далі вони продовжують шлях разом, незважаючи на красномовні

знаки провідника. Вони зупиняються на нічліг у віддаленій Венте. Супутник кладе поруч мушкетон і засинає сном праведника, а вченому не спиться. Він виходить з дому і бачить скрадливого провідника, який збирається попередити уланський пост, що в Венте зупинився розбійник Хосе Наварро, за упіймання якого обіцяні двісті дукатів. Мандрівник попереджає супутника про небезпеку. Тепер вони пов’язані узами дружби.

Вчений продовжує свої розшуки в бібліотеці домініканського монастиря в Кордові. Після заходу сонця він зазвичай гуляє по берегу Гвадалкивир. Одного разу ввечері на набережній до нього підходить жінка,

одягнена як Гризетка, і з пучком жасмину у волоссі. Вона невисока, молода, добре складена, і в неї величезні косоокі очі. Вченої вражає її дивна, дика краса і особливо погляд, одночасно чуттєвий і дикий. Він пригощає її сигаретами, дізнається, що її звуть Кармен, що вона циганка і вміє ворожити. Він просить дозволу проводити її додому і показати йому своє мистецтво. Але ворожіння перервано на самому початку – відчиняються двері, і в кімнату з лайками вривається закутаний у плащ чоловік. Вчений впізнає в ньому свого друга Хосе. Після запеклої перестрілки з Кармен чужою мовою Хосе виводить гостя з дому і вказує дорогу до готелю. Вчений виявляє, що в нього тим часом зникли золоті годинники з боєм, які так сподобалися Кармен. Засмучений і присоромлений вчений залишає місто. Через кілька місяців він знову опиняється в Кордові і дізнається, що розбійник Хосе Наварро арештований і чекає страти у в’язниці. Цікавість дослідника місцевих звичаїв спонукає вченого відвідати розбійника і вислухати його сповідь.

Хосе Аісаррабенгоа розповідає йому, що він баск, народився в Елісондо і належить до старовинного дворянського роду. Після кривавої бійки біжить з рідного краю, вступає у драгунський полк, служить ретельно і стає бригадиром. Але одного разу, на його нещастя, його призначають в караул на севільський тютюнову фабрику. У ту п’ятницю він вперше бачить Кармен – свою любов, борошно і погибель. Разом з іншими дівчатами вона йде на роботу. В роті у неї квітка акації, і йде вона, поводячи стегнами, як молода кордовська кобилиця. Через дві години викликають наряд, щоб припинити криваву сварку на фабриці. Хосе повинен відвести до в’язниці призвідницею сварки Кармен, яка спотворила ножем обличчя однієї з працівниць. По дорозі вона розповідає Хосе зворушливу історію про те, що вона теж з країни басків, в Севільї зовсім одна, її цькують як чужу, тому вона й взялася за ніж. Вона бреше, як брехала все життя, але Хосе вірить їй і допомагає втекти. За це він розжалуваний і на місяць відправлений у в’язницю. Там він отримує подарунок Кармен – хлібець із напилком, золотою монетою і двома піастрами. Але Хосе не хоче бігти – військова честь утримує його. Тепер він служить простим солдатом. Одного разу він стоїть на варті біля будинку свого полковника. Під’їжджає екіпаж з циганами, запрошеними для звеселяння гостей. Серед них Кармен. Вона призначає Хосе зустріч, вони проводять разом безоглядно щасливий день і ніч. При прощанні Кармен каже: “Ми квити. Прощавай… Знаєш, сину, мені здається, я трошки тебе полюбила. Але […] вовку з собакою не ужитися “, Марно намагається Хосе знайти Кармен. Вона з’являється тільки тоді, коли потрібно провести контрабандистів через пролом у стіні міського муру, який охороняє Хосе. Так, за обіцянку Кармен подарувати йому ніч він порушує військову присягу. Потім він вбиває лейтенанта, якого призводить до себе Кармен. Він стає контрабандистом. Якийсь час він майже щасливий, так як Кармен іноді ласкава з ним – до того дня, коли в загоні контрабандистів з’являється Гарсіа Кривий, огидний урод. Це чоловік Кармен, якого їй нарешті вдається визволити з в’язниці. Хосе і його “соратники” займаються контрабандою, грабують і інколи вбивають мандрівників. Кармен служить їм зв’язковою і наводчиц.

Рідкі зустрічі приносять короткий щастя і нестерпний біль. Одного разу Кармен натякає Хосе, що під час чергового “справи” можна було б підставити кривого чоловіка під ворожі кулі. Хосе воліє вбити суперника в чесному поєдинку і стає ромом (по-циганськи чоловіком) Кармен, але вона все більше тяготиться його нав’язливою любов’ю. Він пропонує їй змінити життя, виїхати у Новий Світ. Вона ж піднімає його на сміх: “Ми не створені для того, щоб садити капусту”. Через деякий час Хосе дізнається, що Кармен захоплена матадором Лукасом.

Хосе несамовито ревнує і знову пропонує Кармен виїхати до Америки. Вона відповідає, що їй і в Іспанії добре, а жити з ним вона все одно не буде. Хосе везе Кармен у відокремлене ущелину і знову і знову питає, чи послідує вона за ним. “Любити тебе – не можу. Жити з тобою – не хочу “, – відповідає Кармен і зриває з пальця подароване ним перстень. У люті Хосе двічі встромляє в неї ніж. Він ховає її у лісі – вона завжди хотіла знайти вічний спокій у лісі – і кладе в могилу кільце і маленький хрестик. У четвертій і останній главі новели оповідач самозабутньо ділиться з читачами своїми спостереженнями над звичаями і мовою іспанських циган. Під кінець він наводить багатозначну циганську прислів’я: “У наглухо закритий рот мусі замовлений хід”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Кармен (переказ)

Categories: Скорочені твори

Links