Перший митрополит з росіян – Іларіон (1051)
Великий Князь провів залишок життя своєї в тиші й у християнському благочесті. Але ця старанна побожність не перешкоджала йому думати про користь державної й у самих церковних справах. Греки, повідомивши нас віру й надсилаючи головних духовних пастирів, сподівалися, може бути, чрез їх привласнити собі й деякій мирській владі над Россиею: Ярослав не хотів того й ще в перший рік свого единодержавия, будучи в Новгороді, сам обрав у начальники для цієї Єпархії Луку Жидяту; а в 1051 році, зібравши в Києві єписькопів, велів їм поставити митрополитом
Успіхи християнства, освіти й мистецтва при Ярославі
Ярослав заслужив у літописах ім’я государя мудрого…
Ярослав був набожний до марновірства: він вирив кості Владимирових братів, що вмерли в язичестві – Олегови і Ярополкови, – хрестив їх і поклав у київській церкві Св. Богородиці.
Ревнощі його