Перевернутий світ (за новелою Ф. Кафки “Перевтілення”)
Тема твору: Реальність і міфологічність як стильові особливості новели “Перевтілення”. У літературі XX століття постать Франца Кафки одна з найбільш трагічних і суперечливих. Його творчість відображає складності і протиріччя світу, які Кафка сприймав як абсурд у свій час. Він відобразив трагедію безсилля людини перед абсурдністю буржуазного світу. У романах “Замок”, “Процес” Кафка у своєрідній художній формі відтворює суспільні відносини, розкриває їх справжню суть. Одна з ранніх новел Кафки “Перевтілення” дає уявлення
Грегор Замза – Звичайна молода людина, Який виріс у великому місті, прив’язана до своєї сім’ї, відповідальність за яку відчуває дуже
Він з болем відчуває противне зневага найближчих людей. Одного разу Грета влаштувала прибирання в його кімнаті, мета її була благородна – звільнити більше місця для пересування комахи, але гамір, який супроводжує прибирання, позбавлення улюблених речей глибоко вразили Грегора. Винесли скриню, в якій Грегор зберігав дещо з самого дитинства, стіл, за яким робив уроки, шафу з одягом. Розуміючи, що його позбавляють нормального житла, він виліз з-під дивана, щоб захистити своє останнє скарб – портрет на стіні. Мати побачила величезну руду пляму на квітчастих шпалерах, закричала, перш ніж зрозуміла, що це і є Грегор. Відчуваючи свою провину, Грегор намагається допомогти сестрі, яка кинулась шукати ліки, але в даний час прийшов батько (він носив тепер мундир з золотими гудзиками, бо працював посильним в якомусь банку) і з ненавистю жбурнув у Грегора яблуком з вази. Потім ще і ще кидав, поки одне з яблук застряло в тілі, з того часу здоров’я Грегора стало погіршуватися, його забули всі. Ні в чому не винний, знехтуваний найближчими, він терпів страждання від ганьби більші, ніж від голоду і ран. Все, що йому залишилося, – це жалюгідна самотність. Коли герой вмирає, його смерть рідня сприймає з полегшенням. Вперше за тривалий час мати, батько і Грета їдуть на прогулянку за місто, вони обговорюють плани на майбутнє, і батьки, не домовляючись, подумали про те, що, незважаючи на минулі страшні обставини, красивий вигляд має їх дочка.
Герой новели Кафки втілює страх людини перед життям, самотність, від якої ніхто не застрахований. В абсурдному світі навіть родинні зв’язки стають слабкими і розриваються. Головне для героїв – виглядати звичайними, такими, як усі. Внутрішній світ людини, його переживання нікого не цікавлять. У творах Кафки світ керується законами, які не підлягають логічної мотивації, не може їх спіткати і душа.
Напевно, Найстрашніше в світі, коли людина вранці прокидається і не знаходить себе. Ще є думки, але вони здебільшого “вчорашні”. А людини вже немає. Разом з тим у ліжку лежить на спині величезну дивне комаха, безпорадно смикає ніжками, намагаючись встати. Але важкий панцир тягне додолу. Що це? Нічні жахи? Важка психічна хвороба? Ні, це реальність. Реальність, в якій будуть жити герої новели “Перевтілення”. Реальність, в яку повірить читач. Особлива реальність Ф. Кафки. Він створює свій міф. Реальність і фантастика поєднуються, щоб створити образну картину сучасного автору світу, безжалісного й абсурдного, де нічого не піддається логічному тлумаченню, де людина приречена на самотність і відчуває лише комахою.
За що доля карає головного героя новели Грегора Замзи? Він звичайна молода людина. Всі його зусилля і турботи – про сім’ю. Роботу свою він не любив і мріяв колись покинути її, але не тепер. Коли сім’я буде забезпечена. Саме про це дозволяє собі помріяти Грегор, лежачи в ліжку і відчуваючи себе дивно зміненим, але ще не усвідомлюючи цього. Він лише відчуває, що йому важко перевернутися на правий бік, на якій він звик спати. Такі деталі, якими насичує розповідь Кафка, тільки посилюють враження достовірності всього, що відбувається. Врешті-решт герой переконався, що перетворився на комаху. І жахнувся. Але не від самого перевтілення. Жахнувся, що спізнився на поїзд і тепер не прийде на роботу вчасно. Жахнувся, що в новому вигляді йому важко буде працювати з клієнтами і сім’я залишиться без коштів. Жахнувся, коли почув лагідний голос матері і у відповідь свій комариний писк.
Цікаво, що Грегор нікого з рідних не кличе на допомогу, хоча це була б нормальна реакція. Він майже відразу сприймає своє перевтілення без внутрішньої боротьби. А всі зусилля зосереджує на пристосуванні до нового тіла, до нових умов життя. І навіть знаходить дещо приємне у своєму новому положенні. Наприклад те, що може лазити по стіні.
Грегора мучать сором і безвихідь, бридливе відношення найбільш дорогих йому людей. Але він навіть не замислюється, чому з ним це сталося. Можливо, тому, що внутрішньо, ще в образі людини, Грегор почував себе комахою, яке нічого не може змінити в житті? Можливо, тому, що у своїй родині він був самотній і його любили до тих пір, поки в ньому була потреба? На ці запитання автор не дає відповіді. Його стиль, насичений побутовими деталями, навпаки, ніби змушує читача зосередитися на подіях, а не размишлсять над причинами. І цей стильовий прийом знову нагадує давні міфи, в яких давався лише розповідь про події, і кожен мав право тлумачити їх, як захоче. До того ж міфи були витвором колективної творчості, позиція автора не мала ніякого значення. Об’єктивний, або “протокольний стиль” Кафки має, можливо, таку саму мету. І “міф Кафки” теж кожен має право тлумачити відповідно до своїх життєвих цінностей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)