Переказ сюжету оповідання Чехова “Будинок з мезоніном”
Мир чеховської прози невичерпне різноманітний. Оповідання Чехова лаконічні й стислі, але скільки в них простежено живих характерів, скільки доль! У самих незначних, буденних подіях письменник бачить внутрішню глибину й психологічну складність. І найважливішою заслугою Чехова є те, що його творчість максимально наближена до життя, що він показав саме життя. Тому всі його герої неоднозначні: у них є як позитивні, так і негативні якості. Майстерність Чехова, особливості його прози прекрасно відбиті в новелі “Будинок з мезоніном”.
В “Будинку
Однак вся увага письменника зосереджена на розкритті внутрішнього миру героїні, а штрихи портрета сприяють цьому
Женя ще молодий і недосвідчена, вона бачить у людях тільки гарне: їй подобається художник, але вона любить і сестру, що є повною її протилежністю. Часто Мисюсь повторює фразу: “Наша Ліда чудова людина!”
Лідія Волчанинова, “тонка, бліда, дуже гарна, із цілою копицею каштанових волось на голові, з маленьким упертим ротом”, твердо вирішила бути діяльн і доброї, допомагати бедним і хворим, поширювати знання серед селян. “…Не можна сидіти сложа руки, – говорить Ліда. – Правда, ми не рятуємо людства й, бути може, багато в чому помиляємося, але ми робимо те, що можемо, і ми – праві. Найвище й святе завдання культурної людини – це служити ближнім, і ми намагаємося служити, як уміємо”.
И отут Чехов показує складність життєвих явищ: з одного боку, Ліда – черства, обмежена людина, а з іншого боку – рішучий, вольовий. Вона займається земськими проблемами, всіма силами намагається полегшити безрадісне існування селян. Дівчина живе тільки на двадцять п’ять рублів своєї платні, хоча в сім’ї є досить більші засоби. Але Лідія позбавлена щирих, прекрасних почуттів. Не визнає вона й мистецтва, що, на її думку, не приносить користі народу
И в ідейну боротьбу з Лідією Волчаниновой вступає художник, що намагається глибше осмислити життя. По-іншому бачить він мети, що коштують перед інтелігенцією. “По-моєму, – говорить головний герой Лідії, – медичні пункти, школи, бібліотечки, аптечки, при існуючих умовах, служать тільки поневоленню. Народ обплутаний ланцюгом великої, і ви не рубаєте цього ланцюга-, а лише додаєте нові ланки…”
Заперечує він і користь грамотності: “Не грамотність потрібна, а воля для широкого прояву духовних здатностей”.
Також художник не визнає медицину: “Якщо вже лікувати, то не хвороби, а причини їх. Усунете головну причину – фізична праця, і тоді не буде хвороб”.
И взагалі герой уважає, що всяка діяльність інтелігенції шкідлива, тому що вона зміцнює “існуючий порядок”: “Нічого не потрібно, нехай земля провалиться в тартарари!” Ліда боїться впливи таких мовлень на молодшу сестру й змушує Женю виїхати в іншу губернію. Імовірне щастя двох людей зруйновано, їхня любов розтоптана сухою, черствою Лідією. І закінчується новела тужливим вигуком художника: “Мисюсь, де ти?”
“Будинок з мезоніном” – це оповідання про те, як змушені розстатися люблячі серця. Але тут же автор піднімає проблему інтелігенції й народу: легкого, безтурботного життя мешканців дворянської садиби протипоставлене важке життя мужиків. Розуміючи, що “бібліотечками” і “аптечками” справі допомогти не можна, Чехов призиває читачів шукати нові шляхи рішення цієї проблеми. А будинок з мезоніном стає порожнім після від’їзду Жені. Адже саме Мисюсь – найясніша особистість в оповіданні. І будинок “жив”, будинок “дихав” завдяки чистоті її почуттів, її думок. Чому ж Ліда не навчилася цінувати цю чистоту, щирість, чому вона відгороджує себе “холодною”, непереборною стіною?!
У новелі “Будинок з мезоніном” Антон Павлович Чехов виступає, скоріше, як лірик і романтик, чим як реаліст. Тому особливо високо художнє значення цього оповідання. Серед інших письменників А. П. Чехова виділяє незвичайна спостережливість. Глибоке знання життя й людей допомагало йому за допомогою дрібних подробиць, окремих штрихів зображувати правдиво і яскраво характер людини, предмети, природу. Тому художня деталь має важливе значення у творчості Чехова. Він був дуже строгий у відборі подробиць, перевіряв усе до дріб’язків – у його добутках не може бути нічого випадкового. Письменник говорив, що якщо в першій дії на стіні висить рушниці, то наприкінці воно обов’язково повинне вистрілити
Жанр оповідання Чехов довів до досконалості. У маленькому добутку він міг передати велику кількість інформації, це було важливо для письменника. Художня деталь сприяла скороченню обсягу
(2 votes, average: 4.00 out of 5)