Оповідання А. П. Чехова “Ионыч”. Думки й почуття автора

ОПОВІДАННЯ А. П. ЧЕХОВА “ИОНЫЧ”. ДУМКИ Й ПОЧУТТЯ АВТОРА Антон Павлович Чехов – майстер мініатюри, оповідання. У порівняно невеликому обсязі письменник уміє зосередити основні ідеї, розкрити глибокий задум задуманого. Так, оповідання “Ионыч” по широті й філософському розкритті Теми зіставимо сповестью.

Авторові вдалося “концентрированно” викласти важливі проблеми сучасної йому дійсності, показати згубну силу вульгарності й влади грошей для особистості. Чехів докладно розповів про таланти “приємної сім’ї”

Туркиных, де її глава в аматорських спектаклях грає старих генералів, любить пожартувати й поострить; дружина “пише повісті й романи й охоче читає їх уголос своїм гостям”, дочка “грає на роялі”. Все це прекрасно, але коли рік у рік Іван Петрович повторює слово в слово ті самі жарти, Віра Йосипівна пише те, чого не буває в житті, а під час гри Котика на роялі здається, що сиплються важкі камені, якось перестаєш вірити в талановитість цих людей. Вульгарність їх стає очевидної й обтяжуючої, не випадково приїжджий доктор Старців спочатку приємно здивований “талантами” сім’ї Туркиных, мріє про щастя
з Котиком. Але вульгарність Катерины Іванівни, її манірність зрештою стають смішні й жалюгідні

Та й сам Старців недалеко “пішов” від цих людей. Одноманітність і безглузда суєта вбили в ньому юнацькі мрії й пориви. Тепер єдина його пристрасть – гроші. Він “ожирів” не тільки тілом, але, що набагато страшнее, і душею

Ніщо вже не може сколихнути його уяву. Він їздить по місту у власному екіпажі, маючи велику практику, але не прагне вилікувати людей, а жадає нагромадити якусь суму грошей… Для чого, кому передасть своя спадщина? Автор підкреслює безглуздість накопичення Ионыча.

“Коли він, пухк і червоний, їде на трійці з бубенцами… те картина буває значна. І здається, що їде не людина, а язичеський бог… У нього багато турбот, але все-таки він не кидає земського місця; жадібність здолала, хочеться поспіти й тут, і там”. Після прочитання оповідання вас охоплює нудьга

Як же можна так опуститися?! Адже людина повинен мати якусь прекрасну мету в житті, з, викорінювати хвороби, служити суспільству, а не золотому тельцеві. Це смутно, коли кращі люди міста виявляються пошлейшими типами, а інтелігент – доктор перероджується в жадібного накопичувача, що тяготиться хворими. Чехів не тільки показав переродження людини, але й указав на причину – одноманітність і нісенітницю існування. Нічого не міняється, що б людина не робила, поступово це вбиває кожну ініціативу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Оповідання А. П. Чехова “Ионыч”. Думки й почуття автора