Короткий виклад сюжету – Будинок Роман

Михайло Пряслин приїхав з Москви, гостевал там у сестри Тетяни. Як у комунізмі побував. Дача двоповерхова, квартира п’ять кімнат, машина… Приїхав – і сам став чекати гостей з міста, братів Петра й Григорія. Показував їм свій новий будинок: сервант полірований, диван, тюлеві фіранки, килим. Майстерня, льох, лазня. Але ті на все це уваги обертали мало, і ясно чому: у голові дорога сестриця Лизавета засіла. Михайло від сестри відмовився після того, як та народила двійню. Не міг їй простити, що після смерті сина зовсім небагато часу пройшло

Для

Лізи немає гостей желаннее братів. Посиділи за столом і пішли на цвинтар: провідати маму, Васю, Степана Андреяновича. Там у Григорія трапився

Припадок. І хоч Ліза знала, що в нього падуча, але однаково стан брата її налякало. А ще насторожило поводження Петра. Що ж у них робиться? Федір з в’язниці не вилазить, її саму Михайло з Тетяною не визнають, а виявляється, ще в Петра із Григорієм негаразди

Ліза братам розповідала, та й самі вони бачили, що народ у Пекашине іншої став. Раніше працювали до упаду. А тепер покладене відробили – до хати. У радгоспі повно мужиків, повно всякої техніки – а справи

не йдуть

Для совхозников – от часи! – дозволили продаж молока. По ранках і година, і два за ним коштують. А молока немає – і на роботу не поспішають. Адже корова – це каторга. Нинішні не будуть із нею возитися. Той же Віктор Нетесів жити хоче по^-міському. Михайло здумав його докорити: батько, мол, той, бувало, убивався за спільну справу. “Заодно й Валю з матір’ю вбив, – відповів Віктор. – А я хочу не могили для своєї сім’ї влаштовувати, а життя”.

За дні відпустки Петро уздовж і поперек виходив будинок сестри. Якщо б не знав вживе Степана Андреяновича, сказав би, що богатир його ставив. І Петро вирішив відбудовувати старий пряслинский будинок. А Григорій став за няньку Лізиним двойнятам, тому що саму Лізу Таборский, керуючий, поставив на телятник за болотом. Ішла до телятника – назустріч поштовий автобус. І першим зстрибнув з його підніжки… Егорша, від якого двадцять років не було ні слуху ні духу

Дружкам Егорша розповідав: скрізь побував, весь Сибір уздовж і поперек з’їздив і жіноча всякого перебрав – не перерахувати. Богомольний дід Євсей Мошкин йому й скажи: “Не дівок ти губив, Егорий, а себе. Земля тримається на таких, як Михайло да Лизавета Пряслина!”

“Ах, так! – розпікся Егорша. – Ну, подивимося, як ці самі, на яких земля тримається, у мене в ногах плазувати будуть”. І продав будинок Паху-Рибнагляду. А в суд на Егоршу, на рідного онука Степана Андреяновича, Ліза подавати не хотіла. Що ж закони – а вона за законами своєї совісті живе. Михайлу спочатку управляюший Таборский так подобався, як рідко хто з начальства – діловий. Розкусив він його, коли стали сіяти кукурудзу. Не росла “цариця полів” у Пекашине, і Михайло сказав: сіяйте без мене. Таборский намагався його напоумити: не однаково, за що тобі платять по вищому тарифі? Відтоді пішла в них з Таборским Війна. Тому що ловчила Таборский, але спритний, не схопити

А отут мужики на роботі повідомили новину: Віктор Нетесів так агрономша написали на Таборского заява в область. І приїхало начальство – керуючого чесати. Пряслин тепер дивився на Віктора з ніжністю: він віру в людину в ньому воскресив. Адже він думав, що в Пекашине в людей тепер тільки й дум, що зашибить гріш, набити будинок сервантами, дітей прибудувати так пляшку роздавити. Тиждень чекали, що буде. І нарешті, довідалися: Таборского зняли. А новим керуючим призначили… Віктора Нетесова. Ну, у цього порядок буде, не зрячи його німцем прозвали. Машина, а не людина

Паху-Рибнагляд тим часом розрубив ставровский будинок і відвіз половину. Став Егорша підходити до селу, перекинув очі до знайомої модрини – а в небі стирчить потвора, залишок дідова вдома зі свіжими білими торцями. Тільки коня з даху не взяв Паху. І Лізі зайнялося поставити його на колишню пряслинскую, Петром відремонтовану хату

Коли Михайло довідався, що Лізу придавило колодою й неї відвезли в районну лікарню, відразу кинувся туди. За всі вініл себе: не вберіг ні Лізу, ні братів. Ішов і раптом згадав той день, коли на війну йшов батько

И. Н. Слюсарева


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Короткий виклад сюжету – Будинок Роман