Переказ ліричного роману Ф. Саган “Здрастуй, смуток”

Дебютом Франсуази Саган став твір “Здрастуй, смуток”, його вихід у світ викликав бурю емоцій, відгуків, дебатів. Дівчина, учениця Сорбонни у свої дев’ятнадцять років стала знаменитістю. Природно тут не обійшлося без ажіотажу викликаного настільки юним віком письменниці, непорівнянним з масштабністю і професіоналізмом написання її роману. Ще більш приголомшливим здалося читачеві те, про що не побоялася розповісти героїня роману Сесіль – уродженка буржуазної сім’ї, вихована, і Бога боявся, освічена дівчина. Щиро, без краплі збентеження,

Сесіль розповіла про всі принади фізичної близькості, про те як чудово бути молодою і щасливою, насолоджуватися життям і любов’ю в обіймах саме коханця, а не законного чоловіка.

Твір “Здрастуй, смуток”Розташовує до себе в першу чергу відвертістю героїні, новизною і чуйністю розуміння навколишньої дійсності. Кипуча активність життя героїні оригінально поєднується з деякою глибиною туги в її душі, з незадоволеністю. Автор виділяє трагічну тему роману рядками з вірша Поля Елюара у заголовку. Ці ж рядки Саган використовує як епіграф до свого твору. Відчуття щастя Сессіль отримує шляхом

інтуїтивною, безтурботного життя. Вона від душі з легкістю спостерігає за гарячим сонцем, теплим морем, красою світу навколо неї. Сесіль порівнює себе з цикадами, переповненими сяйвом Місяця і спеки, і впевнена, що після закінчення серпня вона з батьком повернуться до Парижа, та Сесіль буде продовжувати жити так само безтурботно і безтурботно, без будь-яких труднощів, тільки заради задоволення, як і її батько. І цю чарівну казку перериває поява Ганни Ларсен.

Вона дружила колись з матір’ю Сессіль. Ганна явно приїхала для того щоб вийти заміж за батька дівчини – безтурботного і недолугого вдівця. Вона задумала перетворити його в спокійного і відданого сім’янина. І її плани увінчалися б успіхом, якби не протидія Сессіль, яка хитрістю змогла засмутити майбутній союз, що для Анни в результаті закінчилося смертю. Конфлікт Сесіль і Анни – Це стрижень усього твору, його чільна тема. Ганна заважала Сесіль жити далі за її правилами, ніжала її як особистість, а саме вільно і безтурботно проживати життя, за що і була покарана. Емоційний блаженство, одержуване від життя перевершило врівноваженість, моральність і стриманість. Емоції перевершили розум. У цей же час, на тлі цього конфлікту став ясніше видно інший мотив. Все ясніше у творі стає помітно, що Сессіль захищає абсолютно аморальний, безцільний, пусте, безглуздий образ життя. Вона виступає на захист чисто практичну сторону людини, тобто, важливий не духовний світ і характер людини, не особистість, а він цінний лише як вид задоволення. Ганна ж на противагу Сесіль втілює в собі більш піднесені, духовні, моральні сторони. Для Сесіль та її батька любов – Це лише тимчасове отримання задоволення від необязующіх нікого мінливих відносин, то для Ганни любов – це всепоглинаюча ніжність, прихильність, і повагу до кого-то.

Сессіль завжди поважала ті якості, які були в Ганні: виховання, честь, поведінкою в суспільстві. Можливо вона навіть і полюбила б Ганну, якщо б вона не була б перешкодою на шляху Сесіль. І ось нарешті, дорога чиста, Перешкод більше немає, але немає очікуваної радості в душі Сесіль, замість неї вона відчула те, що було їй абсолютно незнайоме, це було відчуття печалі. Все, що сталося а Ганною, її смерть, відгукнулися в душі Сесіль сильними переживаннями і моральними стражданнями. Вона з жахом зрозуміла всю безглуздість і порожнечу свого й батьківського способу життя, і що навряд чи що-небудь зміниться в їхньому житті надалі. Але все ж покоління Сесіль моральний і розсудливий світ Анни здається застарілим і нецікавим.

Виходить, що немає нічого заради чого варто було б жити далі, рости над собою, розвиватися. Сесіль так чуйно відчула це, що подумала що подивилася в безодню, у прірву, і вжахнулася. Це твори став своєрідним сигналом суспільству про що насувається проблемі падіння моральності і наближається бездуховності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Переказ ліричного роману Ф. Саган “Здрастуй, смуток”