Бальмонт “Бог створив мир з нічого” і “Смуток”

Бог створив мир з нічого

Учися, художник, у нього,-

И якщо твій талант крупиця,

Соделай з нею чудеса,

Зрости безмірні ліси

И сам, як казковий птах,

Умчися високо в небеса,

Де світить вільна блискавиця,

Де вічний хмарний прибій

Біжить по безодні голубой.

Бальмонт К. – Смуток

Внемля вітру, тополя гнеться, з неба дощ осінній ллється,

Наді ною лунає мірний стукіт годин стінних;

Мені ніхто не посміхнеться, і тривожне серце б’ється,

И з вуст мимоволі ллється монотонний смутний вірш;

И як тихий

далекий тупіт, за вікном я чую ремство,

Незрозумілий дивний шепіт – шепіт краплі дощових

Отчого так вітру нудно? Плаче, ниє він докучно,-

И в відповідь йому стозвучно краплі б’ються й біжать;

Я внемлю, мені так само нудно, смуток із мною нерозлучна,

Рівномірно, однозвучно рими стрункі течуть;

У цю пору непогоди, під сумовитий плач природи,

Дні, мгновенья, точно роки – роки повільно йдуть.

Бальмонт К. – Очерета

Опівнічної порию в болотній глухомані

Ледве чутно, безшумно, шарудять очерета

Про що вони шепотять? Про що говорять?

Навіщо вогники між ними горять?

Миготять,

мигають – і знову їх немає.

И знову зайнялося блукаюче світло

Опівнічною порою очерета шелестять

У них жаби гніздяться, у них змії свистять

У болоті тремтить умираючий лик

Те місяць багряний сумно поник

И тванню запахло. І вогкість повзе

Трясовина заманить, стисне, засмокче

“Кого? Для чого? – очерета говорять,-

Навіщо вогники між нами горять?”

Але місяць сумний безмовно поник

Не знає. Змінює усе нижче свій лик

И, подих повторюючи загиблої душі,

Тужливо, безшумно, шарудять очерета


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Бальмонт “Бог створив мир з нічого” і “Смуток”

Categories: Нові твори

Links