Колись, коли у собаки й кота були вільні грамоти, жили вони будинку розкошуючи. Але недовго вони так пожили, тому що жоден з них не вмів як слід зберігати грамоту. Кіт свою вільну зберігав на горищі під кроквою, а собака - у куті своєї будки. Знайшли пацюка котову вільну грамоту й згризли її. На інший рік, коли собаці й котові треба було свої вільні

Жив так був одного разу цар, і кликали його Яннакис. Говорить йому мати:

- Яннаки, одружися.

- Ні, не прагну.

- Одружися, син, негоже паную без цариці.

- Не найшлася ще по мені наречена.

Раз пішов Яннакис на полювання,

Це було дуже давно. Люди не сіяли тоді рису й харчувалися одним саго. Вони ще не знали вогню і їли плоди й м'ясо сирими. Одного разу це помітив Червона Таля, що створив усіх людей. Він саме спустився з неба на землю подивитися, як вони живуть.

Чому ви не печете ваше коріння й плоди? - запитав він.

Ми не знаємо,

Жили старий з бабою, у них була одна дочка. Весна прийшла, з півдня орли прилетіли, стали гнізда вити. Тільки один орел собі гнізда не робить, він увесь час кружляє над чумом старих. Дівчинка на вулиці відіграє, а орел угорі парить. Орел крила склав і як камінь униз упав. Дівчинку пазурами схопив і нагору полетів. Орел

У деякому царстві, у деякій державі жив-був мужик. Прийшов час — записали його у солдати; залишає він дружину вагітну, став з нею прощатися й говорить: «Дивися, дружина, живи гарненько, добрих людей не сміши, домішка не розори, господарюй так мене чекай; либонь бог дасть — вийду у відставку, назад прийду. Ось тобі п'ятдесят рубльов; чи дочку, чи сина народиш — однаково збережи

За давніх часів жила-була жінка по імені Саредади, що значить "Обділена при народженні". У г одного разу всі її односільчани відправилися у святилище принести жертви богам. Саредади побрала рис із приправами, загорнула у пальмовий аркуш і теж пішла слідом за іншими. По дорозі вона зустріла багатія. Він запитав Саредади:

- Ти куди

Жили старий так баба. Було у них двоє дітей - син і дочка. Та виросли вони такі гарні, що ні у пісні проспівати, ні у казці сказати. Старий з бабою зовсім зостарилися, почувають, що смерть близько. Карають вони своїм дітям:

- Живете, діти, дружно, не кривдьте один одного!

Поховали брат із сестрою батьків і залишилися вдвох,

Жила на світі дівчина Гунуна. Умерли у неї батько й мати. Залишилася дівчина круглою сиротою. Та побрав її до себе дядько по батькові. Дядько була добра людина, жалував племінницю. Але його дружина й дочка не злюбили сиротку. Усю важку роботу у будинку на неї звалили. Гунуна й вовна

У далеку старовину з'явилися одного разу у Ірландії два невідомі купці. Ніхто про них колись не чув, і, однак, вони прекрасно висловлювалися мовою цієї країни. Чорні волосся їх перевивала золота стрічка, їх одяги відрізнялися рідкою пишнотою. Обоє видалися приблизно одного віку: вони виглядали років по п'ятдесят, тому що чоло їм зборознили

Жив-Був у одній країні розбійник. Нажив він грабежами чимале багатство. Але ось настав його смертна година. Покликав розбійник дружину й сказав їй:

- Запам'ятай, коли я помру, усе добро роздай біднякам, собі ж залиши тільки шаблю, коня й собаку. А як виросте наш син, стане міцним так сміливим, скажи йому,